пʼятниця, 16 жовтня 2020 р.

Всесвітній день миття рук – 15 жовтня

На нашій такій гарній і такій багатостраждальній планеті лютує коронавірус. На сьогоднішній день він забрав понад мільйон людських життів... Яка страшна цифра.. Понад мільйон нездійснених надій, незроблених добрих справ, невимовлених теплих і таких важливих слів... Іноді нам здається , що ми підійшли до краю безодні, але не треба впадати у відчай. Згадаймо мудрого  біблійного  царя Соломона,   на  його кільці  було написано - "Все минає. І це пройде".  Ми повинні жити далі і виконувати ті  нехитрі вимоги, які постали перед кожною людиною, аби запобігти поширенню цієї пошесті.

  Організація Об’єднаних Націй і, зокрема, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) оголосили 15 жовтня «Всесвітнім днем миття рук».
Як відзначають експерти ООН та ВООЗ, миття рук рятує тисячі життів щодня. Через немиті руки в організм людини потрапляють збудники холери, вірусної пневмонії, гепатиту, грипу та гострих респіраторних захворювань. Саме тому ООН і ЮНІСЕФ закликали виділити один день на рік, щоб звернути увагу на необхідність привчити дітей мити руки.

Не можна не помітити, що така проста гігієнічна процедура, як миття рук, здатна попередити не тільки зараження організму шкідливими вірусами та інфекціями, але і зробити життя людини більш комфортним, приємним і безпечним.
Питання гігієни не може бути проблемою однієї людини. Крім його бажання він може стати розповсюджувачем важких захворювань в колі сім’ї, близькі та рідні знаходяться поблизу «бруднулі» в небезпеці. Кишкові інфекції здатні вразити одразу все сімейство, а не одну людину. Питання гігієни рук стоїть особливо гостро в підприємствах громадського харчування, дитячих установах. До працівників даних закладів застосовуються підвищені вимоги, адже від того наскільки співробітники дотримуються правил миття рук багато в чому залежить здоров’я сотні дітей.

Під час епідемій безліч людей уникли захворювань саме тому, що вчасно і регулярно мили руки. Адже мікроби гинуть протягом 10 хвилин, якщо їх помістити на чисту шкіру рук.  Щоб видалити зі шкіри рук хвороботворні бактерії, недостатньо просто сполоснути їх під проточною водою. Вода не повинна бути сильно гарячою – досить для початку відкрити теплу воду і рівномірно намочити руки. Мило можна брати будь-яке, а що стосується такого популярного антибактеріального мила, то воно нічим не краще звичайного – а ось його часте використання здатне виробити у бактерій імунітет до антибактеріальних речовин. Намилювати руки потрібно ретельно,  не забуваючи про пальці і проміжки між ними. Мити шкіру потрібно не менше 15-20 секунд, стежачи за рівномірним розподілом мила по всій поверхні оброблюваних зон.

До Міжнародного дня миття рук пропонуємо ознайомитися з основними правилами догляду за руками. Підтримання рук у чистоті (за допомогою води і мила, або ж спиртовмісного дезінфікуючого засобу) має велике значення для вашого здоров’я. Така нескладна й необтяжлива дія як миття рук -  найкраще, що ви можете зробити, аби захистити себе від низки інфекційних захворювань, таких як грип або респіраторні віруси, що поширюються повітряно-крапельним шляхом.



Регулярне миття рук - це проста звичка, що допоможе вам не тільки зберегти здоров'я, але й запобігти поширенню інфекційних захворювань до інших людей.  Адже з диханням, чханням і сяканням хворих людей мікроби розлітаються у повітрі і осідають на предметах довкола нас. Якщо ви не миєте належним чином рук перед контактом з іншими людьми, то можете передати їм свої мікроби через рукостискання, доторкання до ручок дверей, клавіатури комп’ютера та інших приладів домашнього чи офісного вжитку.

Експерти стверджують, що для ефективної та безпечної гігієни рук цілком достатньо звичайного мила. Рекламовані антибактеріальні миючі засоби, як правило, не виявляють підвищеного захисту тривалої дії.

                                                              Коли слід мити руки?

- Перед, під час і після приготування їжі .

- Перед прийомом їжі.

- До і після догляду за хворою людиною.

- До і після обробки порізу або рани.

- Після відвідання туалету.

- Після зміни підгузків або підмивання дитини, яка відвідала туалет.

- Після сякання, кашлю, чхання.

- Після доторку до тварини, миски з їжею для тварин, або туалету для тварин.

- Після приготування їжі для тварин.

- Після доторкання до сміття.

                                                               Як слід мити руки?


- Намочіть руки під чистою проточною водою (теплою або холодною).   

- Намильте руки, потерши їх разом з милом. Ретельно потріть руки з обох сторін, а також між пальцями і під нігтями.

- Тріть намилені руки не менше 20 секунд.

- Добре промийте руки під чистою проточною водою.

- Висушіть руки насухо чистим рушником або повітрям з сушарки.

- У громадському туалеті закручуйте кран паперовим рушником, щоб уникнути повторного зараження ваших рук мікробами. Тим самим рушником скористайтеся, щоб відчинити двері для виходу з туалету.

Що робити, якщо у вас немає мила і чистої проточної води?

- Миття рук з милом і водою - найкращий спосіб зменшити кількість мікробів на них. Утім, бувають ситуації, коли мило і вода недоступні. В таких випадках використовуйте дезінфікуючий засіб для рук на спиртовій основі, який містить щонайменше 60% алкоголю. Він може швидко зменшити кількість мікробів на руках, але майте на увазі, що дезінфікуючі засоби усувають не всі види мікробів. Крім того, вони не надто ефективні, коли руки сильно забруднені або жирні. Тому при сильних забрудненнях спершу очистіть руки вологими серветками, а потім застосовуйте дезінфікуючий спиртовмісний засіб.

                                 Як використовувати дезінфікуючі засоби для рук?

- Нанесіть засіб на долоню однієї руки (щоб дізнатися, яка кількість потрібна, прочитайте інструкцію на етикетці).

- Потріть долоні.

- Ретельно натріть засобом усю поверхню рук і пальців, поки засіб не випарується і ваші руки не стануть сухими.

Багато досліджень показали, що дезінфікуючі засоби з концентрацією алкоголю 60-95% більш ефективні для знищення мікробів, ніж засоби з меншою концентрацією алкоголю або на неспиртовій основі.

                                                            Прості правила безпеки

- Хоч як сумлінно ви будете мити руки, ніколи не можна покладатися на те, що так само відповідально поводитимуться всі люди, які вас оточують. Тому до ваших рук неминуче «прилипатимуть» мікроби з поручнів у громадському транспорті, ручок дверей, вимикачів світла, офісних телефонів та інших приладів загального користування. Отже, пам’ятайте, що немиті руки ніколи не слід підносити до обличчя (надто якщо ви перебуваєте в офісі чи громадських місцях).

- Коли Ви кашляєте або чхаєте, використовуйте серветку і викиньте її одразу після використання. Якщо серветки під рукою немає, підніміть лікоть до обличчя і прикрийтеся рукавом.

- Регулярно протирайте дезінфікуючими засобами поверхні у вашому житловому та офісному приміщеннях.  Особливо важливо утримувати в чистоті дверні ручки, вимикачі світла, телефони і клавіатури.

- Якщо у вас є діти, з перших років життя привчайте їх до належної гігієни. Зокрема, навчіть їх правильно мити руки і наглядайте за тим, як вони це роблять.

- Використовуйте для миття рук лише проточну воду. Таз з водою – це хибне рішення, якому слід рішуче сказати «ні».  

- Не використовуйте спільний рушник для рук.

- Не використовуйте губки або багаторазові ганчірки, якщо їх не змінюють і не перуть щодня. Мікроби процвітають на вологих поверхнях!



пʼятниця, 9 жовтня 2020 р.

Встав вранці, вмився, привів себе до ладу - і відразу ж приведи до ладу свою планету.                                                                                                             Антуан де Сент-Екзюпері

пʼятниця, 2 жовтня 2020 р.

Особистості

 


Влітку 2005 року пішов з життя Ален Бомбар - людина божевільної сміливості. Йому йшов 81-й рік.
Навесні 1951 року, молодий лікар-інтерн Ален Бомбар брав участь у порятунку команди судна «Нотр-Дам-де-Пейраг». Траулер заблукав у тумані й розбився на молі Карно. Незважаючи на те, що допомога надійшла через кілька годин, нікого з 43 моряків не вдалося врятувати.

Приголомшений трагедією, Бомбар задумався над тим, чому люди, які потрапили у корабельну аварію, гинуть у перші три дні після неї, хоча резерви людського організму дозволяють проіснувати більший час. Через деякий час він зробив висновок:

«Жертви легендарних аварій кораблів, загиблі передчасно, я знаю: вас вбило не море, вас вбив не голод, вас вбила не спрага! Розгойдуючись на хвилях під жалісні крики чайок, ви померли від страху».


 — так заявив він на початку 1950-х років. Бомбар вважав, що людина цілком в змозі перенести одиночне трансокеанське плавання без їжі, і вирішив довести це особисто.


 


Всього-то п'ятдесят років тому цей лікар один, на маленькій гумовії шлюпці, перетнув Атлантичний океан. Йому на це вистачило шістдесят п'ять днів. Пив він морську воду і харчувався тим, що зловить в океані. Він хотів довести, що жертви аварії корабля мають шанси на виживання. І він довів.
Бомбар вів щоденник. Він записував туди все. Наприклад: «Харчування сирою рибою робить людину дуже сприйнятливим до інфекції. Наривається найменша ранка ». Він викинув за борт антибіотики - а раптом у жертв катастроф їх не буде.
Він з'ясував, що треба пити морську воду невеликими порціями, і тоді нирки справляються, але так можна пити тільки шість днів - далі треба ловити рибу і вичавлювати її сік. Рибі надрізається шкіра, і з неї виділяється лімфа, ось її і п'ють. Або рубають рибу на дрібні частини, а потім загортають в тканину і вичавлюють. Добу п'ють риб'ячий сік, а потім можна знову пити морську воду.
Приблизно пів-літра води можна зібрати вранці - випадає роса. Вона покриває весь човен, і її можна зібрати губкою.
Щоб зменшити спрагу, треба змочувати будь-яку ганчірку і класти її на обличчя.
Якщо кинути за борт носок на прив'язі, то через годину в нього набереться планктон. Столова ложка в день задовольняє потребу у вітаміні С .Не треба знімати одяг, навіть якщо він намок. Одяг зберігає тепло.
Що тільки не зазнав Бомбар. На його долю випали і шторми, і штиль, і пекуча спека. Шкіра на ногах сходила клаптями, нігті на руках вростали в м'ясо, а на ногах зійшли всі. У нього відкривався кривавий пронос, часом було важко утримати в межах норми психіку.
Він розмовляв з лялькою. Маленька лялечка була подарована йому друзями. І Бомбар переміг. Через шістдесят п'ять днів він пристав до острова Барбадос.
«Щоб домогтися перемоги, треба в неї вірити!» - написав він у записці своєму другові Джеку, який кинув його перед самим початком цього плавання. Після цього Бомбар і відправився через океан на  самоті.

 

Бомбар, як свідчить Вікіпедія, на момент закінчення експерименту істотно підірвав своє здоров'я -  схуд на 25 кг, рівень еритроцитів і гемоглобіну межував із смертельним, у нього було виявлено серйозний розлад зору, нігті на пальцях ніг випали, вся шкіра покрилася висипом і дрібними прищами. В цілому його організм був зневоднений і гранично виснажений ...

Своїм експериментом Ален Бомбар підтвердив, що людський організм має величезні резерви, які допомагають йому витримати несприятливі умови, а також те, що для виживання важливе значення має не тільки фізична, фізіологічна, але й психологічна складова. Плавання Бомбара було важливим для розвитку медицини катастроф, появи підручників з теорії виживання та ін.

  Саме завдяки йому в 1960 році Лондонська конференція із забезпечення безпеки мореплавання прийняла рішення про оснащення судів рятувальними плотами.



 

середа, 16 вересня 2020 р.

16 вересня – Міжнародний день охорони озонового шару (International Day for the Preservation of the Ozone Layer)




Історія вивчення озону сягає далекого 1785 року, коли голландський фізик Ван Марум вперше його виявив. Тривалі дослідження відкрили корисні та шкідливі для людини властивості цього газу.

Озон [0(3), активний кисень] надзвичайно потужний окислювач та дезінфікуюча речовина, яка дуже швидко вбиває бактерії, віруси, грибки і впливає на мікроорганізми, стійкі до дії хлору. Сьогодні озон вважається популярним і дуже ефективним засобом знезараження води, повітря та очищення продуктів харчування.

В даний час 95% питної води в Європі та США проходить підготовку з використанням озону. Озонування застосовують також при очищенні стічних вод від фенолів, нафтопродуктів, ціанідів, сульфідів та інших небезпечних для довкілля домішок.

Масштабне вивчення фізичних та хімічних властивостей цього нестійкого газу, його просторової локалізації дало можливість виділити атмосферний, тропосферний та атмосферний стратосферний озон. Перший концентрується в приземному шарі і є забруднювачем, справляючи за умов підвищеної концентрації загальнотоксичний, подразнювальний, канцерогенний і мутагенний вплив на організми. Останній, будучи продуктом впливу сонячного випромінювання на атмосферний кисень, утворює у стратосфері на висоті 20-50 км над поверхнею Землі озоновий шар, який по-суті є рятівником планети від згубного жорсткого ультрафіолетового випромінювання. Руйнування озонового шару стало однією з наймасштабніших екологічних проблем, з якими людство увійшло у нове тисячоліття. Почали з'являтися так звані «озонові дірки» – місця, де концентрація озону в багато разів нижча, ніж мала б бути, в результаті чого ця частина атмосфери є набагато легше проникною для шкідливого ультрафіолету. У 1985 році вчені виявили першу озонову діру над Антарктидою, її діаметр становив 1000 км. Пізніше схоже за властивостями утворення, але значно меншого розміру, виявили над Арктикою.

Вирішення цієї глобальної проблеми можливе лише на планетарному рівні, тому прогресивно налаштована світова спільнота 22 березня 1985 року зібралась у Відні, де була прийнята рамкова угода – концепція збереження озонового шару, названа Віденською конвенцією.

16 вересня 1987 року в Монреалі (Канада) відповідно до Віденської конвенції був розроблений Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, який був підписаний і набув чинності 1 січня 1989 року. Його мета – захист озонового шару за допомогою скорочення (або припинення) виробництва і споживання деяких хімічних речовин, які руйнують озоновий шар. Експерти відзначають, що він є найефективнішим у світі багатостороннім договором з охорони навколишнього середовища.


Україна у 1985 році підписала, а наступного року ратифікувала Віденську конвенцію, а 20 вересня 1988 року приєдналася до Монреальського протоколу. Міжнародний день охорони озонового шару Землі проголошений Генеральною асамблеєю ООН в 1994 році і відзначається в пам'ять про день підписання Монреальського протоколу.

За висновками дослідників, які проводили роботи під егідою Програми ООН з навколишнього середовища, озоновий шар Землі починає повільно відновлюватися.

Вчені підрахували: якщо країни, які підписали протокол, будуть його дотримуватися і в майбутньому, то можна сподіватися, що озоновий шар відновиться до 2050 року.




пʼятниця, 11 вересня 2020 р.

Утилізація відходів - досвід Японії

 


30 — 40 років тому телерепортажі з японських островів традиційно супроводжувались кадрами мешканців міст у респіраторних масках. Японія тих років стрімко просувалася до вершин економічного прогресу і стала наочним прикладом того, якої біди людству може завдати теократичний підхід без урахування інтересів біосфери. Японці досить швидко зрозуміли, що це — шлях у нікуди. І змінили підхід. Природа тепер у них — у центрі всього. І становище стрімко почало змінюватися на краще. Більше того, технології, що робити зі сміттям, стали чудовою статтею «на експорт».

Особливо показовим у цьому плані є столиця — 13-мільйонний Токіо. Надзвичайно густонаселене місто. За даними останнього перепису населення 2010 року, тут на одному квадратному кілометрі проживали понад шість тисяч осіб. Відповідно — густина забудови тут вражає. Дороги між будинками бувають настільки вузькими, що проїхати ними можна лише на велосипеді. А кількість авто в місті така велика, що з ними часом не справляється прекрасно відлагоджена мережа швидкісних магістралей... І попри це все у місті ідеальна чистота. Тут ефективно спрацювали три фактори: ідеально організована робота муніципалітету, жорстке екологічне законодавство та свідомість самих городян.

                                            ЯПОНЦІ МИЮТЬ ПАКЕТИ З-ПІД МОЛОКА

Не здивую, коли напишу, що токійці сортують сміття. Але цікаво те, що рівень розподілу по пакетах-категоріях різного сміття сягає 50 (!) найменувань.

До речі, в кожній префектурі Японії є свої правила поділу відходів. Десь вас просять розділяти сміття на папір, органічні та неорганічні відходи, а десь ще детальніше...

Вперше диференціацію сміття в Японії почали застосовувати в 1980 — 1990-х роках. Сьогодні вона суттєво відрізняється від того, що є в європейських країнах. Японці ледь не все складають по окремих пакетах: від пробок із пляшок, гілля дерев, різних видів ганчірок до розділення паперу на «підвиди» (картон, звичайний папір тощо). Сортування вимагає від громадян Японії немалих зусиль. Адже вся тара з-під продуктів має бути вимита, висушена і складена окремо. Так, японці теж миють пакети з-під молока, але не для того, щоб використовувати повторно, а щоб викинути з можливістю переробки.

Сміття виносять у прозорих пакетах, і сміттєзбирач стежить за правильністю збору. За переплутування сміття зазвичай накладається штраф. Інвалідам та людям похилого віку надається допомога. Крім того, є ще збирачі-волонтери, які ходять по домівках і збирають сміття. Практикується з 1985 року. І роблять це у 80% населених пунктів Японії.

За викид сміття в Токіо відповідає муніципалітет. Він встановлює час, день місце збору відходів. До речі, різні види сміття можуть забиратися в різний час. Для того щоб викинути старий диван, потрібно наперед домовитися із сервісною службою про місце та час. А щоб викинути побутову техніку, ви повинні купити талончик на переробку (в ціну входять витрати на утилізацію та транспортування) і прикріпити його до предмета. Тоді його можна залишити біля сміттєвих баків. В окремих префектурах від вас вимагатимуть віднести «поламаний тостер» до магазину, де ви його купували, внести гроші на його утилізацію та транспортування і доручити власникові маркету його подальшу «долю». Велосипеди, до речі, в Японії теж утилізуються як побутова техніка.



                                  ЗІ СМІТТЯ, ЯКЕ НЕМОЖЛИВО СПАЛИТИ, БУДУЮТЬ ОСТРОВИ

Цікаво, що вперше технологія повторного використання паперу в Японії була застосована ще в XI столітті. Сьогодні японці володіють найсучаснішими технологіями переробки сміття. Так, саме тут відносно нещодавно була створена справді революційна технологія переробки пластмас. Уже 1998 року таких відходів в Японії було близько 10 мільйонів тонн, причому побутові пластмасові відходи становили приблизно половину загальної кількості. Як відомо, пластмаси через особливості хімічного складу є одним із серйозних джерел забруднення ґрунту і води. Переробляти їх важко, а при спалюванні пластмас виділяються токсичні гази. Японська компанія «Санікс», яка шукає комплексні рішення з оздоровлення довкілля, включаючи зниження загального обсягу відходів, їх детоксикації та інші аспекти, 2003 року побудувала в місті Тамакомаї на Хоккайдо першу в світі електростанцію, яка використовує паливо, отримане в результаті переробки пластмасових відходів. Ці відходи збираються і переробляються в паливо на 16 заводах, які розташовані в різних регіонах Японії.

Унікальною технологією переробки сміття є плазмова газифікація. Це — переробка повного циклу. Її практикують лише дві країни світу — Японія і США. Суть цього процесу досить проста: об’єкт ТПВ (твердих побутових відходів) запихають у певну ємність, туди подається потік плазми з температурою близько 1200 С і вище, і в результаті плазма «спалює» об’єкт. На виході отримують золу, тверді мінеральні відходи й «синтез-газ», здебільшого це азот, водень, вуглекислий газ і вода. Гази відправляють в котельню на заміну природного газу, окремі — очищають для інших корисних цілей. А от золу і тверді мінеральні відходи доводиться «захоронювати».

До речі, сміття, яке не піддається спаленню, в Японії пресують у брикети й роблять із них... острови. У затоці Осака, наприклад, є штучний острів зі сміття, який використовує міжнародний аеропорт. Острови Юменосіма та Огісіма теж збудовані з таких сміттєвих блоків. Перший будували майже десять років. На ньому збудовано стадіон, парк, музей, є також теплиці. На острові Огісіма працює... металургійний завод. Ще 1981 року в Японії побудували Парк-Айленд з будівельних і промислових відходів, його площа — 456 га.

Цікаво, що японці віднедавна взялися за переробку закордонного сміття, яке приносить до них... море. А це — 150 тисяч тонн сміття щорічно. Цією проблемою займається Міністерство екології. Поки що це витратна стаття бюджету. Цусіма, наприклад, витрачає на це приблизно 70 тисяч доларів щорічно.

                                                                 ПРОЗОРІ «ЗАВОДИ»

Сміттєпереробні заводи — це окрема історія в ланцюгу поводження з відходами в Японії. По всій країні їх працює сьогодні понад дві тисячі. Тут застосовано автоматизовані та роботизовані лінії. Звичайно, як і в Україні, жителі японських міст протестують проти розташування цих заводів поблизу їхніх домівок. Як показало опитування, яке провела японська газета «Йомурі сімбун», понад дві треті громадян визнають за потрібне «управління відходами», але навіть серед них 45% були б проти будівництва сміттєпереробного заводу поряд з їхніми будинками, і лише 20% дали б на це згоду. У відповідь — бізнес та місцева влада вирішили робити заводи з прозорими стінами, щоби кожен, кому це цікаво, просто з вулиці міг простежити за тим, що відбувається всередині. Деякі заводи проектують відомі архітектори, і вони стають предметом гордості міст, там навіть відбуваються екскурсії...

                          ВИКИДАТИ РІЧ, ЯКУ НЕ ВИКОРИСТАВ НА 100%, — ШКІДЛИВО ДЛЯ КАРМИ

В Японії є зразкове місто, яке просунулося у філософії поводження з відходами найбільше. Йдеться про маленьке місто Камікацу на півострові Сікоку. 2003 року вони прийняли за основу ідею «нульових відходів», яку придумали в Австралії, в Канберрі 1996 року. Суть її проста — треба не просто скорочувати кількість непереробних відходів, а й зменшувати об’єми матеріалів, що використовуються в побуті. До 2020 року Камікацу має стати містом. яке на 100% переробляє власне сміття. Значної популярності тут набула соціальна програма серед населення, яка стимулює жителів міста відмовитися від одноразових товарів. 60% мешканців Камікацу вже зробили це. До речі, місцева влада зобов’язала кожного продавця щорічно звітувати про те, що він зробив, аби його покупці скоротили кількість покупок одноразових пакетів. У місті активно поширюють ідею «не викидай, доки не використав повністю». До її поширення долучилися буддисти. Тепер викидати річ раніше, ніж її використали повністю, вважається шкідливим для... карми. Правильним стосункам із навколишнім світом і природоюв Японії навчають з дитинства. У школі є уроки, на яких вчитель не просто розповідає дітям, що викидати сміття повз кошик погано, а вчить, як правильно його сортувати і чому.

Взагалі, успіхи, яких досягли японці у розв’язанні проблеми відходів, багато в чому пояснюються системою цінностей, яку вони зберегли зі стародавніх часів. Вона зашифрована в такому слові: «моттаінайе».

«Моттаінай-йе-е» — можна почути від японця будь-якого віку. Цей вислів часто використовують у своїх виступах політики. Японські матері кажуть «моттаінайе», коли діти відмовляються їсти. Дорослих цією фразою зупиняють від даремної трати грошей чи часу. Світову спільноту з філософією «моттаінайе», суть якої полягає в тому, що гріх витрачати без потреби блага, які даровані людству «згори», познайомив  колишній прем’єр Японії Дзюньїтіро Коїдзумі.

В Японії справедливо вважають, що успіх ініціативи розумного поводження з відходами великою мірою залежить від правильного поєднання державної політики та програм, прийнятих на місцевому рівні. На прикладі цієї країни можна побачити, що суспільство і держава, діючи узгоджено, можуть успішно вирішувати дуже складні проблеми. Можна без перебільшення сказати, що грамотна утилізація відходів стала стилем життя японців. Звичайно, величезну роль тут відіграє географічна специфіка (невелика територія та відсутність ресурсів), а також особливості історико-культурного розвитку Японії, якими можна пояснити властиву її жителям нелюбов до марнотратства і, найголовніше, дбайливе ставлення до природи.
 



четвер, 3 вересня 2020 р.

Нові надходження


Шановні читачі! В умовах карантину наша бібліотека не має змоги відкрити для вас свої двері, але ми продовжуємо інформувати вас про нові книги, які надійшли до нашого відділу  і нагадуємо, що ви маєте змогу замовити собі електронну доставку потрібної вам книги ( до 10 с. безкоштовно).


Адізес, Іцхак Кальдерон. Стилі хорошого і поганого менеджменту / Іцхак Кальдерон Адізес ; пер. з англ. Валерія Глінка. - Київ : Наш формат, 2020. - 222 с. - (Методологія Адізеса). - Бібліогр.: с. 213-220.

Керівники й лідери компаній - живі люди зі своїми перевагами та недоліками. Саме тому одноосібний ідеальний керівник - легенда, яку ще нікому не вдалося втілити в життя. У цій книжці Іцхак Кальдерон Адізес виокремлює чотири основні ролі ефективних управлінців і пояснює, чому вони є запорукою хорошого менеджменту. Автор допоможе керівникам розрізнити правильні та неправильні стилі управління, а також навчить результативно розподіляти завдання між працівниками відповідно до їхньої манери роботи.

Гербер, Майкл. Працювати на себе. Як не прогоріти в малому бізнесі / Майкл Гербер ; пер. з англ. Ірина Гнатковська. - Київ : Наш формат, 2019. - 230 с. 

Започаткування власного бізнесу оповите міфами. Підприємець, немов Геракл, хоробро долає перешкоди й досягає мети. Та що як для відкриття успішної музичної крамниці недостатньо бути музикантом? Що як для розвитку своєї справи потрібно щось більше, ніж просто підприємницький хист?
Кваліфікований консультант з малого бізнесу Майкл Ґербер і його команда впродовж багатьох років аналізують тисячі бізнес-сценаріїв та виводять постійно дієві закони розвитку малих підприємств. У цій книжці автор проведе вас етапами становлення, розповість про найуспішніший малий бізнес і найголовніше - допоможе створити цікаву та рентабельну власну справу.

Дерндорфер, Ева. Сенсорика. Как люди воспринимают продукты питания [Текст] / Ева Дерндорфер ; [пер. с нем. К. Н. Яковенко]. - Харьков : Гуманитарный Центр, 2019. - 253 с. : ил.

Сенсорика - это новая область науки, направленная на исследование восприятия продуктов питания (и не только) органами чувств человека. Ева Дерндорфер описывает ее применение в ходе разработки продуктов, в контроле качества и его улучшении, для снижения производственных затрат, а также в исследованиях рынка. В книге приведены основные методы сенсорных исследований, методы обучения и тренировки дегустаторов, основные факторы влияния на восприятие продуктов  (упаковка, посуда, интерьер магазина). Множество примеров и наглядных иллюстраций делают книгу удобной в практическом применении. Книга, прежде всего, будет интересна для людей, принимающих непосредственное участие  в разработке продукта, усовершенствовании продуктовой линейки, маркетологам, людям, работающим в секторе общественного питания, а также всем тем, кто хотел бы стать экспертом  в правильном и безопасном (что немаловажно) выборе продуктов питания и их оценке.

Докінз, Річард. Найграндіозніше шоу на Землі : доказ еволюції / Річард Докінз ; [пер. з англ. Катерини Диси]. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. - 429, [1] с. : іл., табл.

Річард Докінз - британський етолог, еволюційний біолог і відомий популяризатор науки.
Еволюцію сприймають як науковий факт усі авторитетні вчені. Але чому й досі мільйони людей сумніваються в правдивості цієї теорії, а креаціоністів, що заперечують еволюцію, дедалі більшає? Річард Докінз, озброївшись міцним щитом переконливих аргументів та списом голої логіки, вирушає на арену, аби розпочати найграндіозніше шоу на Землі - велику та прекрасну еволюцію. Від природного добору та появи нових видів до тектоніки плит і молекулярної біології, складаючи ці факти один до одного, автор створює беззаперечний доказ. Блискуче доводить те, що ми, люди, - це суцвіття на одній із гілок розлогого дерева життя з глибоким корінням, яке не з'явилося нізвідки. Як заявляє сам науковець, ця книжка - його особистий конспект свідчень на доказ того, що теорія еволюції - насправді факт.

Кені, Ліендер. Тім Кук: СЕО, що вивів Apple на новий рівень [Текст] / Ліендер Кені ; пер. з англ. Євгенія Кузнєцова. - Київ : Наш формат, 2019. - 290, [1] с. - Бібліогр. в прим.: с. 239-291.

Після смерті Стіва Джобса більшість вважали, що Apple приречена. Однак компанія не просто втрималася на плаву, а й суттєво зросла та збільшила прибутки. Усе це під керівництвом нового СЕО - Тіма Кука, колишнього операційного директора Apple. На момент призначення Кук залишався в тіні. Він майже не давав інтерв'ю, не знімався в жодних промороликах і заголом був нікому не відомим. Ніхто ані в Apple, ані поза її межами не вважав його лідером, який був потрібен компанії.
Чому саме його Джобс обрав наступником? Як Куку вдалося пом'якшити корпоративну культуру Apple, зберігши позиції компанії? У чому унікальність лідерства Кука?.
У цій докладній біографії журналіст Ліендер Кені описує життя та кар'єру СЕО Apple, вивчаючи його шлях від непомітного менеджера до легенди бізнесу.