Народний календар

Лютий
                                                   14 лютого, п’ятниця. День всіх закоханих
                                          
             


Любов... Як описати словами це неймовірне почуття, яке зароджується в  глибинах душі, робить нас кращими, чутливими, вразливими, талановитими. Кожен з нас переживає любов по своєму . Одні - ладні сповістити весь світ про свої почуття, інші - бережуть і приховують свої емоції глибоко в душі, але всіх вона осяює дивовижним світом, і ми кажемо:" людина аж світититься від кохання". Любов є найбільшою рушійною силою у всьому світі. Це те, заради чого чоловіки готові згортати гори, а жінки слідувати за своїм коханим навіть на край світу. Про неї написано і сказано так багато, що здавалося б нічого нового вже сказати просто не можливо, але будь який закоханий це з легкістю спростовує, знаходячи слова, вирази і вчинки, які представляють його особисту любов все в новому і новому світлі. Це унікальне почуття і стан душі.
Достовірних даних про те, де саме зародилася традиція святкування  Дня закоханих — немає, одні вважають батьківщиною знаменного дня — Англію, інші — Францію. За переказами, День Святого Валентина вшановує великомученика Валентина — священика, який всупереч наказу імператора Клавдія ІІ, що забороняв молодим чоловікам мати сім'ю, таємно вінчав закоханих. Правитель вважав, що самотній чоловік, не обтяжений сімейним побутом, має шанси стати кращим воїном, оскільки його думки зайняті тільки майбутніми битвами. Незабаром дії священика були розсекречені, сам Валентин постав перед судом, піддався жорстоким тортурам і згодом був страчений. В ніч перед стратою він написав своїй коханій лист — признання в любові у віршованій формі. Згодом такі листи стали називати «валентинками». Дата смерті великомученика і припадає на 14 лютого.
Минуло багато часу, в XIV столітті священика Валентина канонізували — за благі діяння віднесли до числа святих. Відтоді День Святого Валентина активно святкується в Європі і в нашій країні.  У Римо-католицькій церкві святий Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання. Саме тому ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії або ж психічних розладів. Тоді таких людей називали душевнохворими.



(Мощі святого Валентина в церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі (Львівська область)

                                                         15 лютого, субота. Стрітення Господнє



Це свято входить своєї датою в християнський календар, як один з найзначніших пам’ятних днів, які відзначаються усім християнським співтовариством протягом майже двох тисячоліть і стоїть в одному ряду з такими важливими подіями, як Різдво Христове, Хрещення Господнє, Великдень і т. д. 15 лютого християни відзначають свято Стрітення Господнього, яке належить до дванадцяти найважливіших свят у церковному календарі. У 2020 році Стрітення Господнє припадає на суботу.
Назва Стрітення у старослов’янській мові означає “зустріч” або ж “радість”. І отримало воно таку назву через те, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.Сталось це, коли на сороковий день після народження Ісуса, діва Марія принесла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симонеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк — син Божий. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спасителя людського роду. Стрітення символізує не тільки зустріч Старого і Нового Завітів та явлення немовляти Ісуса світові. У народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із весною.спасителя людського роду.
У народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо — туди де була зима. По дорозі вони зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще залишиться на цих землях господарювати. Якщо до вечора потеплішає, то виграло літо і скоро будуть потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще зостанеться на деякий час.

А назва така була у свята, тому що вважалось — 15 лютого, це єдиний день, коли взимку може пролунати грім.


                                                               Прикмети, ворожіння, звичаї:

Якщо на Стрітення з дахів звисали бурульки — їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і вберегти від злого ока і відьмацьких чар. Нею освячували воїнів перед битвою, господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики в початку сезону.

Ворожіння на Стрітення було таке: виставляли тарілку з зерном на ніч на вулицю. Як зранку на ньому з’явилась роса, то буде врожай, як нема роси — справи будуть кепські.

В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви.  В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”.  Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”.

Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що “поможе”. Найкраще ця вода ніби помагала від “пристріту” – від хвороби, що її спричиняло “погане” око.

Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: “Боже тебе збережи!”. Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.

                                         День кота в Європі в народному календарі на 2020 рік - 17 лютого


Що б ми робили без цих котів? Такі милі, грайливі, але найбільше нам подобається їх незалежність, їх не нав'язлива любов.  Кіт гуляє сам по собі... З давніх давен вони існують поруч з людиною, прикрашаючи наш світ різноманітними фарбами.

Створений з ініціативи італійського журналіста Клауді Ангелетті, який працював в журналі Tuttogatto - World Cat Day, або відомий нам як День кота в Європі, відзначають з 1992 року - 17 лютого. Це звичайно ж не офіційне або державне, а скоріше народне і громадське свято. Вибір дня був пов’язаний з лютим місяцем саме тому, що цей період знаходився під знаком Водолія (знак зодіаку), який характеризується в італійській культурній традиції, як знак вільних і незалежних духів. Справа в тому, що за часів інквізиції, особливо кішок та котів чорного кольору, активно винищували, вважаючи їх помічниками злих сил, піднебесних духів злоби, що мешкають в повітрі. Коти і кішки - дивовижно добрі і граціозні, мудрі та ласкаві тварини, дуже довірливі і уважні не тільки до самих себе, але і до нас, намагаються бути нав’язливими тільки по-доброму, наполегливо поважають свободу. І крок їм на зустріч, дозволяє всім нам ще раз нагадати про дуже важливі речі, які нами часто не беруться до уваги. Про те, що кожен з нас також може бути трішечки вільніший і розкутіший в своїй доброті, що ми цілком в силах допомогти тим, хто довірився нам, що життя може бути сповненим взаєморозуміння і затишку, теплоти та краси, що життя дуже прекрасна та чудова річ!

  
                                                          24 лютого, понеділок. Масляна

Масляна походить від старовинного язичницького свята проводів зими, що зберігалося після прийняття християнства. Це перш за все багато ситної їжі, тому немає нічого поганого в тому, щоб в цей час поласувати, скуштувати самих різноманітних страв і не відмовляти собі ні в чому. Головною стравою на масляну є, як відомо, млинці, які печуть кожного дня з понеділка.  В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

В 2020 році Масляна припадає на 24 лютого. Масляна – це свято, що символізує проводи зими та зустріч весни (хоч свято й немає усталеної дати, однак завжди припадає на межу зими та весни: лютий–березень). Масниця традиційно поділяється на два періоди: Вузька Масляна (понеділок–середа) та Широка (четвер–неділя). У перший період було дозволено працювати, а от другий був цілком присвячений масовим гулянням: катання на санчатах та упряжках, кулачні бої, вечорниці тощо. Традиційною стравою на Масницю звісно ж були млинці. З ними пов’язували безліч традицій, приказок та прислів'їв. Зокрема, вважалось, що в день потрібно з’їсти стільки млинців, скільки разів пес махне хвостом, а ворона прокаркає. А ще якщо млинці вдавались пишними та гарно пеклись, то рік буде гарним та благополучним, а от глевкі млинці, що й пеклись погано – провіщали невдачі та проблеми. Висока гірка млинців – до гарного врожаю та заможності, низька – сире літо та неврожай. Також були прикмети, що стосувались розваг на Масницю: чим далі злетить, гойдаючись на гойдалці, тим щасливішим буде; якщо з’їдеш з гірки далі, ніж сусід, то й врожай матимеш кращий. Прогнозували по Масляній і погоду на літо: якщо холодно, літо буде теплим та не посушливим, а як йде дощ – осінь буде багатою на гриби. Перший млинець, спечений цього тижня, призначався для поминання покійних. Інколи його віддавали жебракам, щоб вони пом’янули покійних рідних. Окрім млинців зі сметаною на святковому столі також були вареники з сиром, гречаники тощо.


А ще Масляний тиждень називали Бабським або Колодієм. Протягом цього тижня чоловікам належало в усьому слухати жінку та виконувати її накази й забаганки. У понеділок молодиці (заміжні жінки) збирались у шинку, сповивали колодку й святкували її «народження». У вівторок колодку «хрестили», в середу – справляли «похрестини», у четвер – колодка «помирала», а в п’ятницю її «хоронили». У суботу жінки в шинку «оплакували» колодку, а в неділю колодку «волочили».


                                                      Не одружився – ходи з колодкою


Здавна в останній день Бабського тижня припадав звичай в’язання колодки. В’язали її молодиці доноги хлопцям та дівчатам, як покарання за те, що за період між Масницями не взяли шлюб (у деяких регіонах півдня та сходу колодку прив’язували й батькам – як знак того, що вони не одружили своїх дітей, а особливо тим батькам, що відмовили сватам та нареченому). Відкупались від колодки грішми або пригощанням. На Поділлі хлопці пригощали дівчат напоями та солодощами – «купували колодку», «запивали колодку», а потім наймали музик для танців. У знак вдячності дівчина вишивала перкалеву хустинку з ініціалами обранця, прикрашала квітами та разом з кількома писанками дарувала обранцю на Великдень – «повертала колодку» (і цим висловлювала симпатію та згоду на залицяння). Дівчата також могли в’язати колодки, але тільки парубкам і не до ноги, а на ліву руку. Дівочу колодку оздоблювали яскравими стрічками та паперовими квітами. Відкуплялись хлопці від колодки солодощами, грішми або подарунками: намиста, стрічки, шовкові хустки.

Немає коментарів:

Дописати коментар