Таємничі води

                                                         Загадки озера Фундудзі

 

 На північному сході Південно-Африканської республіки розкинулося мальовниче, але таємниче і зловісне озеро Фундудзі.
Місцеве населення вважає озеро священним і розповідає про нього легенди.
Незважаючи на проблеми з прісною водою в Африці, племена ніколи не селилися на березі Фундудзі, не рибалили там і навіть не поповнювали запаси води з цього озера, передає Час Пік з посиланням на ЗМІ.
Все тому, що, згідно з місцевими легендами, з озера Фундудзі неможливо забрати ні краплі води, а той, хто доторкнеться до води або тим більше вип'є її, незабаром помре. Також люди приносили жертви міфічному чудовиську Фундудзі, щоб задобрити його.

Широка громадськість дізналася про Фундудзі на початку XX століття, коли в околицях озера знайшли поклади хромової руди. Коли в цю місцевість стали приїжджати експедиції з Європи, озеро, нарешті, нанесли на карти.
Вчені слухали розповіді місцевих про зловісне озеро і чудовисько, але в ході геологічних досліджень нічого містичного так і не знайшли.
У 1955 році професор Генрі Бьорнсайд і його асистент Текер вирішили все ж перевірити легенду про дивну воду, яку не можна винести з озера. Вчені набрали води в кілька ємностей з різних матеріалів - скла, порцеляни й пластику, і відійшли на кілька кілометрів, маючи намір дослідити проби.

Але провести аналіз так і не вдалося: на ранок всі ємності виявилися порожні. Тоді вчені вирішили повернутися до озера і взяти нові проби. На цей раз Бьорнсайд опустив палець у воду і скуштував її: смак води виявився гіркувато-прілим.
Протягом дня вчені спостерігали за ємностями, але ніяких змін не відбувалося, а до ранку судини знову спорожніли.
Бьорнсайд мав намір знову піти до озера і дослідити проби води на місці, але планам завадило раптове погіршення його здоров'я: професора госпіталізували, а через тиждень він помер - як пізніше з'ясувалося, від запалення кишківника.
Здавалося б, у наявності підтвердження зловісних легенд, але наукове пояснення феноменів озера Фундудзі все-таки є.
 Насправді причиною аномалій є поклади хромової руди. Солі хрому дуже токсичні для людини, а концентрація хрому в озері виявилася настільки високою, що пара крапель вбила професора Бьорнсайда.

Феномен зникаючої води також пояснюється високим вмістом хрому. При температурі нижче 19 градусів Цельсія частинки хрому у воді кристалізуються (тому вода "зникала" саме вночі, коли було прохолодніше). Насправді рідина з посудини нікуди не дівається, а переходить у твердий стан, разповсюджуючись по дну і стінкам ємності.
По правді кажучи, деякі загадки Фундудзі ще не розгадані - так, наприклад, незрозуміло, чому в отруйному озері мешкає велика кількість крокодилів. Також неясно, чим харчуються ці рептилії, адже риби в озері не водиться, й інші тварини не ходять туди на водопій.

           Смертоносна краса: приголомшливе озеро в Танзанії перетворює тварин на "камінь"

Примітно, що вода цього озера не становить небезпеки для фламінго – вони пристосувалися до суворих умов.
Озеро Натрон вважається одним з найкрасивіших озер світу. Усе завдяки його унікальному червонувато-рожевому кольору. Проте купатися в ньому туристам не можна, а вода настільки незвична, що може перетворити тварин на "камінь".

Озеро Натрон розташоване в основному в Танзанії, але простягається до Кенії, пише The Sun. Воно лежить у тіні вулкану Ол Дойньо Ленгай, або "Гора Бога", який є діючим.
Рожевий відтінок озера пояснюють тим, що воно переповнене особливими водоростями, відомими також як ціанобактерії. Їх приваблює багата на мінерали вода озера. І ці мінерали несуть ризики для життя.Хоча ціанобактерії самі по собі смертельні, вони виділяють хімічну речовину, яка пошкоджує клітини, нервову систему і печінку більшості тварин, які її споживають. Багато птахів і тварин, які п'ють воду з озера Натрон, гинуть.

Вода, що потрапляє до озера, "викачується" з гарячих джерел, повних мінералів – переважно карбонату натрію, який колись використовувався для муміфікації в Єгипті, та інших солей. Але на відміну від Великого Солоного і Мертвого морів, які є популярними серед туристів, озеро Натрон має надзвичайно лужну воду: рівень рН становить майже 10,5. Цей показник такий же високий, як у аміаку.

Істоти, які піддаються смертоносним властивостям озера і гинуть у воді, з часом кальцинуються. Вони перетворюються на кам'яні мумії, а їхні тіла зберігаються завдяки хімічним речовинам, що містяться у воді. Примітно, що вода цього озера не становить небезпеки для фламінго. Озеро Натрон стало ключовим місцем для розмноження малих фламінго, які пристосувалися до суворих хімічних умов. Токсична вода фактично стала безпечним притулком для цих птахів, оскільки вона тримає хижаків на відстані.

                                             Наймальовничіші озера світу

На Землі налічується понад 100 мільйонів озер. Деякі з них настільки відомі, що приваблюють тисячі туристів. Одним із таких прикладів є озеро Комо в Італії, де вже замислюються над тим, щоб запровадити плату за вхід для туристів.

— Наймальовничіше озеро світу –  озеро Тахо, розташоване на кордоні американських штатів Каліфорнія і Невада. 

— Боденському озеру, розташованому в Передальпах на кордоні Німеччини, Швейцарії та Австрії, дісталося друге місце в рейтингу. 

— Трійку лідерів замикає вищезгадане озеро Комо в Італії.

                                           Озеро Синевир справжня перлина Закарпаття

Його називають сьомим дивом України, морським оком Карпат, центром краси Карпатського краю... І всі ці назви ідеально пасують до легендарної водойми. Розташоване озеро Синевир у Закарпатській області, в селі Синевирська поляна — одному з наймальовничіших куточків нашої країни. Тут ростуть вікові ялини, схиляючи свої зелені лапи до кришталево-чистої поверхні води. Саме тут хвойне повітря і тумани огортають невеличкий острівець, який надає водоймі схожості з містичним оком. У це місце прагнуть романтики з усього світу — для затишного релаксу або захопливих пригод, приголомшливих фото та особистого знайомства із чарівною місцевістю.

                                                     Цікаві факти про знамените озеро

Візитна картка Карпат і об'єкт підвищеної туристичної активності офіційно визнаний найбільшим озером нашої країни. Статус найглибоководнішої високогірної водойми України також належить йому. У деяких місцях максимальна глибина озера Синевир (22 м) перевищує навіть аналогічний показник Азовського моря (14 м). Місцева вода настільки бездоганна, що в ній мешкає форель одразу трьох видів (а ця риба відома своєю вибагливістю до чистоти).

Час "народження" озера Синевир припадає на післяльодовиковий період, і його вік перевищує 10 000 років. Утворилася перлина Карпат внаслідок зсуву гірських порід після потужного землетрусу.

Синевирське озеро здатне здивувати та підкорити з першого погляду, наводимо ще кілька цікавих фактів:

   —  Водойма ніколи не виходить із берегів і не затоплює прилеглу територію. Секрет у спеціальних підземних ходах, якими вода проходить до сусіднього гроту.

   —  Площа острова під назвою «Морське око» становить лише кілька квадратних метрів. Утім, нерідко морським оком називають увесь Синевир, а крихітному острівцю відводиться роль "зіниці".

   —  Сьогодні Синевир входить до складу Національного природного парку, тож не дозволено: встановлення наметів, лов риби та полювання, розведення вогнищ, збирання квітів.

    — Через велику глибину водойми вода тут залишається холодною навіть у пекельну спеку. Максимальний ступінь нагріву + 12 С. Попри це, відчайдушні сміливці обожнюють купання в літній день.

                                             Легенди про озеро Синевир

Легенда про озеро Синевир говорить, що кілька сотень років тому жив в гірській місцевості багатий князь, на якого працювали всі місцеві жителі. Дружина князя померла рано, залишивши єдину дочку. Її очі були такими синіми, що ім’я дівчинці дали Синь. Росла княжна справжньою красунею і князь дуже нею пишався. Одного разу вирішив він поїхати в ліс, подивитися, як працюють піддані, і взяв з собою у дорогу Синь. Поки князь розмовляв з лісорубами, княжна вирішила прогулятися і, збираючи квіти, забрела на лісову галявину. Прислухавшись, вона вловила звуки красивої мелодії, що награвав молодий чабан Вир. Підійшовши ближче, Синь була зачарована його ніжною грою, а Вир – її красою і синіми, немов весняне небо, очима. З тих пір молоді люди стали нерозлучні і не могли уявити подальше життя один без одного.

Раптово це стало відомо суворому князю. Невимовно обурившись нерівним вибором своєї дочки, він наказав убити Вира. Вірні слуги дочекалися, коли хлопець залишився один, і скинули йому на голову величезний камінь. Дізнавшись про це, Синь прибігла на місце загибелі улюбленого і довго, невтішно плакала. Від її сліз утворилося велике озеро, вода в якому мала синій відтінок, схожий на колір очей бідної княжни. По центру озера височів невеликий острівець, ніби верхівка каменю, який впав на Вира.

Друга, менш романтична, легенда про Синевир, розповідає про жадібного і недовірливого сина та його батька. Запідозривши батька в приховуванні частини грошей, розлючений син втопив батька в глибокому озері. Передсмертним виразом чоловіка був «Сине, вір!»...