5 способів привчити дітей допомагати планеті
Земля дивовижна, особливо для дітей, які охоче дізнаються про її чудеса. Від збереження природних ресурсів до боротьби з харчовими відходами, ось п'ять способів, щоб привчити дітей допомагати нашій планеті.
Зелені школи
Діти можуть виховувати у собі активну позицію шляхом створення або приєднання до «екологічної групи» у своїй школі. Маючи когось із батьків або вчителів за наставника, діти цілком здатні створити або просувати шкільну програму з утилізації.
Школярі можуть стимулювати шкільну адміністрацію до затвердження програми обіднього компостування. Завдяки їй харчові відходи не опиняться на смітнику, натомість будуть перетворені на компост.
До того ж, школи можуть інвестувати в сонячне або геотермальне опалення, які допоможуть заощадити гроші в довгостроковій перспективі.
Понеділок без м'яса
Хорошою звичкою стане відмова від м'яса по понеділках. Розведення худоби вимагає величезних ресурсів. Для виготовлення яловичини потрібно у 28 разів більше землі, в 11 разів більше води, в 5 разів більше викидів парникових газів і в 6 разів більше добрив порівняно з ресурсами, необхідними для вирощування інших джерел білка, таких як свинина і птиця.
Водночас вирощування рослин — таких як картопля, пшениця і рис — вимагає ще менше ресурсів, ніж розведення тварин.
Вживання фруктів, овочів і круп може допомогти навколишньому середовищу, знизити ризик серцево-судинних захворювань і раку прямої кишки, а також зберегти гроші.
Боротьба з харчовими відходами
Викидаючи їжу, ви викидаєте всю воду, енергію і хімікати, які знадобились для її виготовлення і транспортування.
Ви можете привчити дітей запобігати утворенню харчових відходів, заморожуючи недоїдки, або зберігаючи продукти за допомогою винахідливих рецептів.
Скоротити свої відходи можна також ставши розумнішими покупцями — наприклад, уникати імпульсивних покупок в продуктових магазинах, які можуть спонукати вас купити більше їжі, ніж потрібно, особливо якщо ці продукти швидко псуються.
Енергетичні вампіри
Люди часто тримають численні дроти від електроніки цілодобово підключеними до мережі, але ці дроти можуть тягнути енергію, навіть якщо пристрої не використовуються. Боріться з цими енергетичними вампірами, від'єднуючи кабелі після використання ваших пристроїв.
Деякими приладами, такими як ігрова консоль або комп'ютер, можна користуватись в енергозберігаючому режимі. Доручіть дітям перевірити, чи переключається така електроніка на оптимальні енергозберігаючі налаштування.
Наприклад, діти можуть налаштувати параметри ТВ, ввімкнувши опцію «Автоматичне управління яскравістю», яка регулює яскравість екрану за рівнем зовнішньої освітленості, замість того щоб тримати екран на найбільшій яскравості.
Економія води
Привчайте дітей економити воду щодня. Вони можуть приймати душ замість ванни і використовувати посудомийну машину замість ручного миття посуду.
Дорослі можуть об'єднатись з дітьми для покупки водозберігаючих приладів, наприклад спеціальних насадок для душу або ефективних пральних машин, посудомийних машин і баків для дощової води.
Щоб заощадити гроші і провести час на природі, посадіть у дворі місцеві рослини — їм не потрібен додатковий полив, вони чудово виживають на тій кількості опадів, яка характерна для даного регіону. З часом вони стануть частиною місцевої екосистеми, дослідження якої розбудить натураліста в будь-якій дитині.
Соняшники співпрацюють, щоб уникнути тисняви
Соняшники, які щільно ростуть у полі, утворюють зиґзаґоподібний візерунок, при чому рослини-сусіди нахиляються в протилежних напрямках, щоб захопити якомога більше світла.
Стратегія — яку інші рослини також можуть використовувати, хоч ніхто цього і не помічав — колись може дати нам спосіб підвищення урожайності.
Зміну нахилу нелегко розрізнити, оскільки листя маскує візерунок. Втім, Антоніо Холл, екологічний фізіолог урожаю в Буенос-Айресі, Аргентина, помітив це явище, відвідавши надзвичайно щільне поле соняшників наприкінці вегетаційного періоду — після того, як опало листя.
Наступні експерименти команди Холла показали, що візерунок починає проявлятись на початку росту, коли рослина-«піонер» нахиляється приблизно на 10 градусів від вертикалі, щоб уникнути тіні сусіда. Рослини з обох боків від піонера відчувають зміну освітлення і нахиляються в протилежному напрямку, щоб уникнути тіні від піонера, і далі візерунок поширюється каскадом. «Кожна рослина-піонер створює хвилю», — говорить Холл.
Врожайність соняшникового насіння була на 25-50% вищою у нахилених рослин, ніж у тих, що були штучно зафіксовані у вертикальному положенні. Це свідчить про те, що нахил дозволяє рослинам краще використовувати доступне світло.
Команда Холла також порівнювала між собою декілька сортів соняшника та з'ясувала, що вони відрізняються за своєю схильністю до нахилення. Дослідники припустили, що ця риса має генетичну основу.
Інший висновок полягав у тому, що зиґзаґоподібний візерунок з'являється лише тоді, коли соняшники посаджені дуже близько один до одного. Комерційні виробники намагаються не досягати такої щільності, оскільки скупчені рослини вразливі до хвороб та пошкодження вітром. Якщо ці проблеми будуть вирішені, агрономи зможуть розводити соняшники, які найкращим чином використовуватимуть стратегію нахилення.
Ніхто не знає, чи є інші види рослин, здатні до подібної самоорганізації, але Холл підозрює, що така стратегія буде знайдена у інших монокультур після того, як люди почнуть її шукати.
Фрукты и овощи, которые растут необычно
У каждого из нас есть свои предпочтения среди фруктов, специй и овощей. Мы их ценим за вкус, цвет и пользу. Но не все из нас знают, как они растут. Сегодня мы вам расскажем, как выращивают арахис, кешью и другие лакомства, о процессе производства которых вам вряд ли известно.
Арахис растет под землей. Кстати, с точки зрения ботаники называть арахис орехом не совсем правильно. Это бобовая трава. Родиной арахиса считается Южная Америка, а сейчас эту траву выращивают во всем мире.
Спаржа растет прямо из земли. Есть более 210 видов спаржи, которая распространена по всему миру. Одни из них – это травы, другие разрастаются до полукустарного типа, а некоторые вообще ползучие.
Кешью, распространенный продукт питания, растет из плодов типа «яблок», а оболочка их ядовитая. Поэтому кешью никогда не продают в оболочке.
Ананасы растут на обычных полях. Ананас сегодня представлен в культуре многочисленным разнообразием сортов Южной Америке, где растут представители рода Ананас, а также по всем тропическим странам нашей планеты.
Авокадо растут на деревьях гроздьями. Их мякоть богата витаминами и важными минеральными веществами. Археологические данные подтверждают, что авокадо культивировалось уже в третьем тысячелетии до нашей эры.
Ловись рибко, велика і пластикова
Є на світі справедливість: судячи з усього, тонни пластика, змиті в Світовий океан, потрапляють у харчовий ланцюжок і зрештою опиняються у нас на тарілках.
Одна невдача: ніхто не гарантує, що їсти рибу з пластиком будуть саме ті, хто забруднює навколишнє середовище. Тому що природа нерозбірливо мстить людству в цілому.
Одна невдача: ніхто не гарантує, що їсти рибу з пластиком будуть саме ті, хто забруднює навколишнє середовище. Тому що природа нерозбірливо мстить людству в цілому.
Автори нещодавнього дослідження стверджують, що у переважної більшості морських птахів в шлунках містяться частинки пластику — вони ковтають плавучі відходи, плутаючи їх з рибою. І що до 2050 року пожиранням пластика зі Світового океану займатиметься 99% птахів.
У цьому сенсі птахи мало відрізняються від риб — і ті, й інші ковтають все, що здається їм схожим на корм. А оскільки в країнах, які розвиваються, міська інфраструктура не встигає за ростом середнього класу, в навколишньому середовищі опиняється все більше пластикової упаковки, яку змиває в річки, звідки вона потрапляє у Світовий океан.
За різними оцінками, щороку в Світовий океан людство скидає, бажаючи того чи ні, від 5 до 12 мільйонів тонн пластика — на додачу до тих 100-150 мільйонів тонн, які там вже плавають. За оцінками експертів, мине ще кілька років, і на кожні три кілограми риби у Світовому океані припадатиме кілограм пластику.
Питання: куди все це дівається?
Як не сумно, більшу частину пластика з'їдають мешканці Світового океану. А через якийсь час цей пластик опиняється на вершині харчового ланцюжка — на наших тарілках.
Щоб перевірити «стійкість» риби до пластику, провели відповідні експерименти. В рамках одного з них піддослідних риб розділили на три групи і посадили на три різні дієти. Перших годували звичним кормом. Других — сумішшю, яка складається на 90% з рибного корму і на 10% — з чистого пластику. І, нарешті, третім сипали в акваріум звичний корм з додаванням пластика, зібраного в затоці Сан-Дієго в тому ж співвідношенні (9 до 1).
Через два місяці риб розітнули, щоб проаналізувати, що пластик робить з їх організмом. Як і можна було очікувати, шкідливі речовини із забрудненого пластика передаються в організм, причому ті риби, яких годували пластиком із затоки Сан-Дієго, мали найбільш чітко виражені патологічні зміни в травній системі. Нічого дивного — адже відомо, що дрейфуючий в океані пластик вбирає в себе важкі метали та іншу погань.
В рамках іншого експерименту американські вчені досліджували риб, куплених на ринках в Каліфорнії і в Індонезії. І ті, й інші містили в кишечнику частинки пластика. Розтин показав, що в організмах більшості (більше половини) риб містяться частинки сміття, виробленого людиною. В одній із риб вчені знайшли 21 частинку пластика. В «індонезійських» рибах пластика виявилось більше, ніж в «американських» — автори дослідження припускають, що це зумовлено тим, що в США краще організовані збір і переробка побутового сміття.
Риба небезпечна?
Аналогічне дослідження провели вчені університету Гавайїв — в організмах 7 з 10 розітнутих риб містились частинки пластика.
Чим більша і жирніша риба, тим більше шкідливих речовин в її організмі. Тому, наприклад, в тунці міститься найбільше ртуті та інших шкідливих речовин. Однак в США консервований тунець займає друге місце за популярністю серед споживачів риби і морепродуктів.
За словами вчених, частинки пластику у Світовому океані як «губка» вбирають в себе хімікати — і переносять їх в організм риб, вступаючи в хімічну реакцію зі шлунковим соком. У риб, які поїли «брудного» пластика, частіше розвиваються пухлини і проблеми з печінкою.
Тепер логічне запитання: що все це означає для нас? Чи означає, наприклад, що виловлений в Середземному морі тунець може містити залишки пластику, викинутого, скажімо, в Африці, з важкими металами з якоїсь китайської фабрики по переробці викинутих комп'ютерів?
Вчені заспокоюють: рибу можна спокійно їсти (без кишечника). Хоча й не виключено, що шкідливі речовини можуть опинитись і в її м'ясі. Але, напевно, в мікроскопічній концентрації.
Однак пластик, судячи з усього, присутній в нашому харчовому ланцюжку. І ми, навіть не здогадуючись про це, з'їдаємо якусь частину викинутого по всьому світу сміття. Отже, смачного!
Цікава і корисна інформація, яка допоможе людям більш раціонально використовувати ресурси планети. З нетерпінням чекаю наступну статтю.
ВідповістиВидалити