Цікавинки

                                             5 способів привчити дітей допомагати планеті

                                            Вчимо дітей піклуватися про довкілля

Екологічне мислення - важливий навик у сучасному світі, тому батькам важливо прищепити його дітям
Сталий розвиток - це словосполучення сьогодні можна зустріти все частіше. Однак багато дітей не розуміють, що воно означає. Батькам важливо навчити дитину концепції сталого розвитку і пояснити, як він може допомогти нашій планеті і внести свій внесок у збереження навколишнього середовища.

Почніть з малого: вчіть дитину зменшувати кількість сміття. (Навчіть її «золотому» правилу: «Скорочуй, використовуй повторно, переробляй»). Спробуйте вирощувати овочі разом з дитиною або придумайте інші заняття, які навчать її піклуватися про навколишнє середовище.

Щоб дитина краще зрозуміла необхідність зберігати навколишнє середовище, вчіть її за допомогою веселих занять, які розвинуть у неї корисні навички. Розглянемо деякі з них.

                                       1. Перетворіть сортування сміття у гру

Якщо ви вже сортуєте сміття, перетворіть це заняття у гру, щоб передати цю навичку дитині. Використовуйте для різних видів сміття (паперу, пластику, скла тощо) пакети різних кольорів або різні сміттєві відра. Разом з дитиною ви можете знайти в інтернеті і роздрукувати знаки для позначення різних видів сміття, а потім наклеїти їх на сміттєві відра. Після цього розкажіть дитині про сортування сміття.

                                                 2. Компостуйте сміття

Компостування - це не тільки корисне для навколишнього середовища заняття. Це може бути цікаво для дитини. Використовуйте для цього спеціальний компостер або звичайне відро. Якщо ви живете в приватному будинку, краще тримати відро у дворі, якщо в квартирі - на балконі. Дотримуйтесь таких рекомендацій:

 •   вистеліть дно відра гілками, покладіть зверху шар листя і налийте трохи води;
    зверху складайте харчові відходи: картопляну шкірку, яблучні огризки, кавову гущу, яєчну шкаралупу тощо.
   • додайте до харчових відходів ще води;
   • поверх шару харчових відходів покладіть ще один шар листя;
    •коли відро буде заповнено, перемішайте вміст;
   • через 3-12 місяців компост, що утворився, можна використовувати в саду або для підживлення ґрунту для кімнатних квітів.

                               3. Використовуйте потенційне сміття для творчості

Не поспішайте викидати старі журнали, пластикові контейнери, коробки тощо. Дитина може використовувати їх для творчості. Дайте їй скотч, клей, фарби, маркери, ножиці - і дозвольте створити щось нове з того, що ви збиралися викинути у відро для сміття.

                       4. Користуйтеся саморобними засобами побутової хімії

Перетворіть стандартне прибирання на науковий експеримент і зробіть засоби побутової хімії своїми руками. Наприклад, змішайте харчову соду з теплою водою - у вас вийде засіб для чищення, яким ви можете витерти внутрішню частину мікрохвильової печі або холодильника. Щоб витерти стіл, змішайте рідке мило з теплою водою.

                                              5. Розфарбуйте еко-сумки

Хто сказав, що еко-сумки повинні бути сірими і нудними? Візьміть маркери для тканин, фарби тощо і прикрасьте вашу сумку. Беріть її з собою щоразу, коли йдете до магазину за покупками.

           6. Мотивуйте свою сім'ю більше ходити пішки замість того, щоб їздити на машині

Прогулянки пішки корисні для навколишнього середовища, на відміну від поїздок на машині. Крім того, ходіння пішки - це хороша фізична активність. Якщо вам дозволяє час та інші обставини, ходіть в магазин, аптеку тощо. Якщо ви ходите разом з дитиною, грайте з нею в ігри під час прогулянки.

                                      Розвивайте у дитини екологічну свідомість

Допоможіть дитині зрозуміти необхідність збереження навколишнього середовища з раннього віку. Ваш внесок у цю справу може бути незначним на перший погляд, але в довгостроковій перспективі ваші маленькі дії можуть принести велику користь.

                                      Соняшники співпрацюють, щоб уникнути тисняви

 Соняшники, які щільно ростуть у полі, утворюють зиґзаґоподібний візерунок, при чому рослини-сусіди нахиляються в протилежних напрямках, щоб захопити якомога більше світла.

Стратегія — яку інші рослини також можуть використовувати, хоч ніхто цього і не помічав — колись може дати нам спосіб підвищення урожайності.

Зміну нахилу нелегко розрізнити, оскільки листя маскує візерунок. Втім, Антоніо Холл, екологічний фізіолог урожаю в Буенос-Айресі, Аргентина, помітив це явище, відвідавши надзвичайно щільне поле соняшників наприкінці вегетаційного періоду — після того, як опало листя.

Наступні експерименти команди Холла показали, що візерунок починає проявлятись на початку росту, коли рослина-«піонер» нахиляється приблизно на 10 градусів від вертикалі, щоб уникнути тіні сусіда. Рослини з обох боків від піонера відчувають зміну освітлення і нахиляються в протилежному напрямку, щоб уникнути тіні від піонера, і далі візерунок поширюється каскадом. «Кожна рослина-піонер створює хвилю», — говорить Холл.

Врожайність соняшникового насіння була на 25-50% вищою у нахилених рослин, ніж у тих, що були штучно зафіксовані у вертикальному положенні. Це свідчить про те, що нахил дозволяє рослинам краще використовувати доступне світло.

Команда Холла також порівнювала між собою декілька сортів соняшника та з'ясувала, що вони відрізняються за своєю схильністю до нахилення. Дослідники припустили, що ця риса має генетичну основу.

Інший висновок полягав у тому, що зиґзаґоподібний візерунок з'являється лише тоді, коли соняшники посаджені дуже близько один до одного. Комерційні виробники намагаються не досягати такої щільності, оскільки скупчені рослини вразливі до хвороб та пошкодження вітром. Якщо ці проблеми будуть вирішені, агрономи зможуть розводити соняшники, які найкращим чином використовуватимуть стратегію нахилення.

Ніхто не знає, чи є інші види рослин, здатні до подібної самоорганізації, але Холл підозрює, що така стратегія буде знайдена у інших монокультур після того, як люди почнуть її шукати.

                                

                                                 Ловись рибко, велика і пластикова

Є на світі справедливість: судячи з усього, тонни пластика, змиті в Світовий океан, потрапляють у харчовий ланцюжок і зрештою опиняються у нас на тарілках.

Одна невдача: ніхто не гарантує, що їсти рибу з пластиком будуть саме ті, хто забруднює навколишнє середовище. Тому що природа нерозбірливо мстить людству в цілому.

Автори нещодавнього дослідження стверджують, що у переважної більшості морських птахів в шлунках містяться частинки пластику — вони ковтають плавучі відходи, плутаючи їх з рибою. І що до 2050 року пожиранням пластика зі Світового океану займатиметься 99% птахів.

У цьому сенсі птахи мало відрізняються від риб — і ті, й інші ковтають все, що здається їм схожим на корм. А оскільки в країнах, які розвиваються, міська інфраструктура не встигає за ростом середнього класу, в навколишньому середовищі опиняється все більше пластикової упаковки, яку змиває в річки, звідки вона потрапляє у Світовий океан.

За різними оцінками, щороку в Світовий океан людство скидає, бажаючи того чи ні, від 5 до 12 мільйонів тонн пластика — на додачу до тих 100-150 мільйонів тонн, які там вже плавають. За оцінками експертів, мине ще кілька років, і на кожні три кілограми риби у Світовому океані припадатиме кілограм пластику.

Питання: куди все це дівається?

Як не сумно, більшу частину пластика з'їдають мешканці Світового океану. А через якийсь час цей пластик опиняється на вершині харчового ланцюжка — на наших тарілках.

Щоб перевірити «стійкість» риби до пластику, провели відповідні експерименти. В рамках одного з них піддослідних риб розділили на три групи і посадили на три різні дієти. Перших годували звичним кормом. Других — сумішшю, яка складається на 90% з рибного корму і на 10% — з чистого пластику. І, нарешті, третім сипали в акваріум звичний корм з додаванням пластика, зібраного в затоці Сан-Дієго в тому ж співвідношенні (9 до 1).

Через два місяці риб розітнули, щоб проаналізувати, що пластик робить з їх організмом. Як і можна було очікувати, шкідливі речовини із забрудненого пластика передаються в організм, причому ті риби, яких годували пластиком із затоки Сан-Дієго, мали найбільш чітко виражені патологічні зміни в травній системі. Нічого дивного — адже відомо, що дрейфуючий в океані пластик вбирає в себе важкі метали та іншу погань.

В рамках іншого експерименту американські вчені досліджували риб, куплених на ринках в Каліфорнії і в Індонезії. І ті, й інші містили в кишечнику частинки пластика. Розтин показав, що в організмах більшості (більше половини) риб містяться частинки сміття, виробленого людиною. В одній із риб вчені знайшли 21 частинку пластика. В «індонезійських» рибах пластика виявилось більше, ніж в «американських» — автори дослідження припускають, що це зумовлено тим, що в США краще організовані збір і переробка побутового сміття.

Риба небезпечна?

Аналогічне дослідження провели вчені університету Гавайїв — в організмах 7 з 10 розітнутих риб містились частинки пластика.

Чим більша і жирніша риба, тим більше шкідливих речовин в її організмі. Тому, наприклад, в тунці міститься найбільше ртуті та інших шкідливих речовин. Однак в США консервований тунець займає друге місце за популярністю серед споживачів риби і морепродуктів.

За словами вчених, частинки пластику у Світовому океані як «губка» вбирають в себе хімікати — і переносять їх в організм риб, вступаючи в хімічну реакцію зі шлунковим соком. У риб, які поїли «брудного» пластика, частіше розвиваються пухлини і проблеми з печінкою.

Тепер логічне запитання: що все це означає для нас? Чи означає, наприклад, що виловлений в Середземному морі тунець може містити залишки пластику, викинутого, скажімо, в Африці, з важкими металами з якоїсь китайської фабрики по переробці викинутих комп'ютерів?

Вчені заспокоюють: рибу можна спокійно їсти (без кишечника). Хоча й не виключено, що шкідливі речовини можуть опинитись і в її м'ясі. Але, напевно, в мікроскопічній концентрації.

Однак пластик, судячи з усього, присутній в нашому харчовому ланцюжку. І ми, навіть не здогадуючись про це, з'їдаємо якусь частину викинутого по всьому світу сміття. Отже, смачного!