16 березня – День свободи інформації
День свободи інформації (Freedom of Information Day) – день, присвячений здобуттю та просуванню прозорості й відкритості влади. Щороку 16 березня відзначається день народження Джеймса Медісона, якого багато хто вважає “батьком” Конституції Сполучених Штатів і активним прихильником прозорості уряду.
Відзначення цієї події було засноване у 1989 році Комітетом журналістів за свободу преси, некомерційною організацією, яка виступає за свободу преси та доступ до урядової інформації.
День свободи інформації є нагодою підвищити обізнаність про важливість прозорості влади та права громадян на доступ до інформації, заохочує громадян брати участь в самоврядуванні та притягувати до відповідальності обраних посадових осіб. Вшанування спадщини Джеймса Медісона буде натхненням працювати над більш відкритим і демократичним суспільством.
16 березня – День без селфі
Що це за день?
Сучасний світ неможливо уявити без селфі — пристрасть до нього набула глобального характеру, охопивши всіх — від топ-політиків та зірок шоу-бізнесу до звичайних людей. Фотографувати себе, щоб потім розміщувати фото в соціальних мережах, зараз дуже просто — це дозволяють вбудовані камери смартфонів чи інших мобільних пристроїв. Але якщо захоплення селфі стає надмірним, то з простої розваги чи способу самопрезентації воно перетворюється на залежність та може становити загрозу для життя. Щоб людям було легше усвідомити негативний бік селфі та відволіктися від цього заняття, існує незвичайне свято — День без селфі, який відзначають щороку 16 березня.
Як виникла ідея відзначати День без селфі?
Створювати власні зображення люди почали задовго до появи селфі в звичному розумінні. Власне, селфі — це створена за допомогою смартфона версія автопортрета, який є одним з основних елементів історії мистецтва.
Автопортрет
Автопортрет як жанр набув популярності в епоху Відродження, коли зріс інтерес до індивідуальності людини, а головне — з’явилися якісні дзеркала. Дивлячись на себе в дзеркало, художники писали автопортрети, які є доказом того, що прагнення до самопізнання було властиве людям в усі часи.
Нідерландський живописець Рембрандт залишив після себе близько сотні автопортретів; Вінсент Ван Гог — автор більш ніж тридцяти своїх зображень, найвідомішим з яких є автопортрет з відрізаним вухом. Культовими стали автопортрети мексиканської художниці Фріди Кало та американського митця Енді Воргола.
Перші фотографії
В 1830-х роках з’явилися перші фотографії. Вони базувалися на системі дагеротипії, названої так на честь винахідника — Луї Жака Дагера. Перший дагеротип-автопортрет датується 1839 роком і належить американцю, хіміку-любителю Роберту Корнеліусу.
Це був перший фотопортрет людини, знятий великим планом, адже процес створення дагеротипу був тривалим — треба було непорушно просидіти перед об’єктивом близько двадцяти хвилин. Але Корнеліусу вдалося дещо скоротити час витримки, і це стало справжнім успіхом. Фотопортрети людей стали популярними, а Роберт Корнеліус відкрив одне з перших в Сполучених Штатах фотоательє.
Поворотним моментом стало створення Джорджем Істменом фотоапарата Kodak, який з’явився на ринку в 1888 році. В ньому була фотоплівка на 100 кадрів, а коли вона закінчувалася, фотоапарат слід було відправити на завод для обробки знімків та встановлення нової фотоплівки.
В 1900 році Істмен вдосконалив свій винахід, випустивши модель Kodak Brownie з можливістю самостійної заміни плівки, яку продавали окремо. Kodak Brownie став доступною фотокамерою для всіх охочих, бо коштував всього один долар. Розпочалася ера любительської фотографії, люди могли фотографувати все, в тому числі й себе. З’явився новий вислів «Kodak moment» — вдалий момент, який варто увіковічити.
Перше відоме в історії «дзеркальне» селфі було зроблено в Росії. В 1914 році донька імператора Миколи II — 13-річна Анастасія сфотографувала своє відображення в дзеркалі, і, напевне, стала першою дівчинкою-підлітком, яка зробила селфі.
Селфі, зроблене сьогоднішнім способом — тримаючи камеру у витягнутій руці, відбулося в грудні 1920 року. Увіковічили себе таким чином п’ятеро фотографів з манхеттенської фотостудії Byron Company. Фотоапарат був досить важкий, тому тримати його довелося одразу двом чоловікам.
В фотографії з’являлося багато нових вдосконалень, а захоплення нею поширювалося. В 1970-х стали популярними камери Polaroid. З цими камерами робити автопортрети стало набагато простіше, бо вони були легкими, їх зручно було тримати однією рукою, крім того, фотознімок був миттєвим.
Цифрові фотоапарати
Наступним важливим етапом стала поява цифрової фотографії. Перші цифрові фотокамери з’явилися в продажу на початку 1990-х років. Але цифрове фото змінило старі технології не одразу, а впродовж десятиліття, після технічних вдосконалень та зниження ціни.
В 2002 році цифрових фотоапаратів було продано більше, ніж плівкових. Фотографії перестали бути матеріальними предметами, вони стали існувати у вигляді масиву пікселей.
Та якими б не були фотоапарати, самого себе можна було знімати лише наосліп, не маючи уяви, яким буде результат. Так було до моменту появи першої фронтальної камери в телефоні. Відтоді минуло відносно небагато часу, але нині смартфони без якісної фронтальної камери не витримують конкуренції. Сучасні камери дозволяють робити дуже чіткі фото, придатні для професійного редагування.
“Темний” бік селфі
Наразі в світі щодня роблять сотні мільйонів селфі. Для частини людей це стало справжньою залежністю, а деякі заради вдалого знімку готові ризикувати своїм життям. Крім того, захоплення селфі стало серйозно турбувати психологів та психіатрів. Люди зациклюються на своїй зовнішності, витрачають забагато часу на селфі та їх редагування. Це відбувається за рахунок живого спілкування та інших важливих справ.
Мабуть, тому й виникло неофіційне свято — День без селфі. Немов за іронією, його відзначають 16 березня, в день народження Філіппа Кана, який створив перший телефон з можливістю миттєво передавати зображення.
День без селфі в історії
•1889
В США з’явився рекламний ролик Kodak Camera з відомим слоганом: «Ви натискаєте на кнопку, а решту робимо ми».
•1966
Американський астронавт Баз Олдрін зробив перше селфі у відкритому космосі.
•2002
Перше використання терміну «селфі». Це відбулося на австралійському онлайн-форумі.
•2010
Майже всі смартфони стали випускати з фронтальними камерами, тоді ж Інтернет заполонили безліч селфі.
•2013
Оксфордський словник англійської мови оголосив слово «селфі» словом року.
2015
З’явився штатив для смартфона (селфі-палиця). Це дозволило розширювати кадр, додаючи більше навколишнього фону.
Часті Питання та відповіді про День без селфі
Коли з’явилася перша вбудована фронтальна камера в телефоні?
— Це сталося в 2003 році. В моделі телефона Sony Ericsson Z1010 з’явилася 0,3-мегапіксельна фронтальна камера.
Чи були перші фронтальні камери в смартфонах вигадані саме для селфі?
— Фронтальні камери були створені не для селфі. За задумом винахідників, вони призначалися для відеодзвінків. Ця функція вважалася важливою для бізнесових переговорів.
В якому віці люди найактивніше роблять селфі?
— За статистикою, найбільше селфі роблять люди у віці від 18 до 35 років — 57%. Доля підлітків до 18 років — 30%, а тих, хто старший за 35 років — всього 13%.
Яка кількість селфі на день вважається надмірною?
— Існують різні думки з цього приводу, але Американська психіатрична асоціація вважає, що в людини, яка робить більше трьох селфі на день, можна діагностувати певний психологічний розлад.
Якого типу селфі найбільше в соціальних мережах?
— Селфі поділяють на 15 категорій. Найбільше люди розміщують селфі з категорії «зовнішність» — їх 52%. Так звані «соціальні селфі» — з друзями чи родиною становлять 14%. На третьому місці за кількістю — селфі, що підкреслюють етнічне походження людини, вони складають 13%.
Як відзначати День без селфі?
— Головне цього дня — не робити селфі. Звісно, непросто відмовитись від того, що давно стало звичкою, навіть на один день. Але якщо проявити силу волі, то можна відчути, скільки насправді вивільняється часу.
Цей час варто витратити на щось приємне, на що зазвичай його не вистачає. Наприклад, зустрітися з друзями або влаштувати вечірку, головна умова якої — селфі під забороною. А ось фотографувати інших людей, красиві речі або чудові краєвиди не заборонено. До речі, парк або заміська прогулянка якраз і забезпечать цими краєвидами. Природа допоможе відчути різницю між справжнім та штучним, вічністю та повсякденною метушнею.
А коли настане вечір Дня без селфі, можна підвести погляд догори й подивитися на зоряне небо — відшукати знайомі сузір’я, помилуватися спокійним блакитним світлом зірок. Адже в інші вечори погляд любителів селфі майже завжди прикутий до смартфона.
Ті, хто часто роблять селфі, знайомі з болем в шиї, плечах та ліктях від того, що весь час намагаються створити ідеальну позу на фото. Тому у вільний від цих старань день доречним буде зробити масаж, вправи на розтяжку або зайнятися йогою. Це допоможе розслабитися не тільки фізично, а й психологічно.
Приготована власноручно смачна вечеря додасть гарного настрою, а цікава книга перед сном поверне здатність концентруватися. День без селфі промайне швидко та з користю, і, можливо, комусь захочеться повторити його ще не раз.
Чому важливий цей день?
Цей день привертає увагу до того факту, що захоплення селфі стало справжньою епідемією та новою формою залежності. Люди настільки звикли фотографуватися, що більше не можуть без цього жити. В когось ця залежність минає з часом, а хтось змушений вдаватися до професійної психотерапевтичної допомоги.
Дослідження американських вчених довели парадоксальний факт — велика кількість селфі в акаунті зазвичай сприймається людьми негативно. Більшість користувачів соціальних мереж вважають нескінченні селфі свідченням егоцентризму та самозакоханості.
Селфіманія погано впливає на характер людини. Як правило, такі люди мають завищену самооцінку, а до інших людей ставляться зверхньо та водночас насторожено — адже від їхніх лайків та коментарів залежить мало не все життя.
Звичайним селфі вже важко когось здивувати, тому підлітки та молоді люди часто вдаються до екстриму, фотографуючись на даху висотки, на вагонах потягу, з дикими тваринами, на пожежах та в інших небезпечних місцях. Інколи це призводить до травм та навіть летальних випадків.
Люди вже не зможуть відмовитися від соціальних мереж — це зручно, інформативно, допомагає в саморозвитку та бізнесі. Але День без селфі змушує задуматися про пошуки балансу — наскільки наша присутність в соцмережах відповідає здоровому глузду та чи не варто дещо її обмежити.
18 березня — Всесвітній день переробки
Щороку Земля дає людству мільярди тонн природних ресурсів, але в недалекому майбутньому вони можуть закінчитися. Тому ми маємо задуматися над тим, що викидаємо на смітник. Різноманітні упаковки, використаний папір, пластик, скло та інші матеріали — якщо все це піддавати вторинній переробці, можна зберегти велику частину природних ресурсів для наступних поколінь. Щоб підкреслити важливість цієї проблеми, виробити спільні міжнародні стандарти переробки, забезпечити майбутнє нашої планети, Бюро міжнародної переробки заснувало Всесвітній день переробки (Global Recycling Day), який щорічно відзначається 18 березня.
Як виникла ідея відзначати Всесвітній день переробки?
Може здатися, що проблема переробки відходів постала перед людством не пізніше минулого століття. Насправді це не так, і приклади тому можна знайти в найдавнішій історії. Наприклад, вже в 500 році до нашої ери в грецьких Афінах сміття не викидали стихійно, а мали вивозити на спеціальні сміттєзвалища, які знаходилися на відстані не менш як півтора кілометра за містом.
Аналіз складу давньоримського скляного посуду показав, що значна його частина була виготовлена з переплавлених уламків. Щоправда, причиною цього було не піклування про екологію, а банальна нестача сировини для нових виробів. Та й взагалі більша частина відходів у римлян перероблялася — дерев’яне сміття було джерелом тепла, його спалювали в печах; з кісток тварин виготовляли кісткове борошно; по вулицях ходили сміттярі, скуповуючи метали й бите скло на переплавку. А ось глини для кераміки було вдосталь, тому уламки керамічного посуду переробляли не так часто. Проте інколи їх перетирали на порошок, який використовували в складі цегли для будівництва.
З часом процеси виготовлення різноманітних товарів спростилися, а індустріальна революція сприяла тому, що вони стали доступнішими й дешевшими. Все частіше речі стали опинятися на сміттєзвалищах, але знаходилися люди, які розуміли, що з відходів можна отримати непоганий прибуток.
Перші заводи з переробки: США та Європа
Перша в США паперова фабрика, яка належала вихідцю з Німеччини Вільяму Ріттенхаузену, відкрилася у Філадельфії в 1690 році. На фабриці виготовляли папір з бавовняних та лляних ганчірок. Війна за незалежність Америки призвела до першого випадку переробки металу — в Нью-Йорку в 1776 році знесли пам’ятник королю Георгу ІІІ й переплавили його на 42 тисячі куль.
В 1813 році у Великобританії Бенджаміном Лоу було організовано виробництво вовняної пряжі зі старих вовняних речей. До 1860 року підприємство виробляло більше 7 тисяч тонн пряжі повторної переробки. Британський проповідник Вільям Бут в 1865 році організував бідняків Лондона в команди, що збирали викинуті речі на вулицях та доставляли у відповідне місце, де їх сортували й відправляли на переробку.
В Нью-Йорку в 1897 році було створено перше підприємство з утилізації. Це дозволило сортувати сміття на різні категорії, щоб такі матеріали, як метал, тканину чи папір можна було використати повторно. З 1886 року в США почалося масове виробництво алюмінієвих консервних банок – це швидко призвело до появи заводів з їхньої переробки. Перший такий завод відкрився в Чикаго в 1904 році.
Часи Радянського Союзу
В Радянському Союзі з 1920-х років запровадили збір відходів: скла, макулатури, текстилю, шин, полімерних матеріалів. Поступово сформувався переробний сектор економіки, за який відповідав Держпостач, а з 1971 року — Головне управління зі збору та використанню вторинної сировини. До збору відходів залучалося все населення, особливо школярі, для яких збір металолому чи макулатури перетворився на змагання. Для дорослих мотивацією була можливість придбати замість макулатури дефіцитні книги. Скляні пляшки здавали за невелику плату, а поліетиленових пакетів тоді майже не було. В 1987 році в країні перероблялося близько 70% вторинних матеріалів. На жаль, ця тенденція не збереглася, а більшість країн пострадянського простору зараз не можуть похвалитися розвинутою переробною промисловістю.
Blue box
Натомість, економічно розвинені країни постійно вдосконалювали переробну галузь. Нова система збору та переробки побутових відходів — Blue box (Синій ящик) з’явилася в Канаді в 1983 році. Принцип полягає в тому, що в один сміттєвий бак люди складають паперові відходи, скло, метал, алюміній та більшу частину пластику. Ця система досі з успіхом використовується в багатьох країнах.
В Швейцарії в 1991 році вперше зайнялися переробкою електроніки. Почали зі старих холодильників, а згодом технології охопили всю електронну продукцію. В 2003 році Євросоюз прийняв Директиву про відходи електричного й електронного обладнання. Американська комп’ютерна компанія Dell в 2006 році стала першою, яка забезпечила безкоштовну переробку своєї продукції. Те ж саме впровадили й компанії Apple та Sony.
Тож можна сподіватися, що створення новітніх технологій з переробки вторинної сировини та підтримка цієї галузі всіма державами сприятиме збереженню необхідних для існування людства ресурсів.
Статистика
• За останні 50 років людство використало більше природних ресурсів, ніж за всю попередню історію.
• Переробка однієї пластикової пляшки економить енергію, якої вистачає на 4 години роботи лампочки потужністю 100 Ватт. Процес переробки пляшки на 20% менше забруднює повітря й на 50% — воду, ніж її виробництво з первинної сировини.
• Переробка пластику потребує в 2 рази менше енергії, ніж його спалювання.
• Більш ніж 1,6 мільйона людей в світі зайняті в галузі переробки вторинної сировини.
• Щорічний внесок індустрії вторинної переробки в світовий ВВП на найближчі 10 років прогнозується в розмірі 400 мільярдів доларів.
• Переробка вторинної сировини скорочує викиди вуглецевого діоксиду на 700 мільйонів тонн щороку.
Всесвітній день переробки в історії
1948
Для підтримки інтересів переробної промисловості в міжнародному масштабі створено Бюро міжнародної переробки. Наразі ця організація представлена в 72 країнах.
1970
В США в конкурсі на кращий логотип вторинної переробки переміг студент Гаррі Андерсон. Його логотип був створений на основі петлі Мебіуса та виглядав як трикутник з трьох стрілок. Відтоді цей знак присутній на всіх товарах, що підлягають вторинній переробці.
1991
В США створено некомерційну організацію Container Recycling Institute, мета якої — зробити країну глобальною моделлю збору й якісної переробки пакувальних матеріалів.
2000
Міжнародними природоохоронними організаціями було доведено зв’язок між глобальним потеплінням та відходами, а також те, що переробка скорочує викид парникових газів.
2018
З приводу свого 70-річчя Бюро міжнародної переробки оголосило про проведення першого Всесвітнього дня переробки 18 березня.
2018
Відповідно до українського закону «Про відходи» з 1 січня цього року в країні мали б сортуватися всі відходи за матеріалами, крім того, розділятися на ті, які йдуть на переробку, підлягають захороненню та є небезпечними.
Часті Питання та відповіді про Всесвітній день переробки
Які природні ресурси нашої планети є найбільш важливими?
Ми маємо найбільше дорожити повітрям, водою, природним газом, вугіллям, нафтою та корисними копалинами. Всі людські засоби до існування залежать від цих шести ресурсів. Підкреслюючи значення матеріалів вторинної переробки, їх стали називати сьомим ресурсом.
Чи правда, що переробці підлягають тільки предмети, виготовлені з одного матеріалу?
Ні, це не так, адже відходи рідко бувають суто пластиковими або паперовими. Наприклад, упаковка з-під соку складається з картону, фольги й пластика. Сучасна переробна індустрія дозволяє розділяти предмети на складові частини, а виробники своєю чергою намагаються зробити продукцію максимально придатною для переробки.
Скільки разів можна переробляти один і той же матеріал?
Скло та метали можна переробляти скільки завгодно. Папір переробляють до семи разів; пластик після кількаразової переробки змішують з іншими матеріалами, наприклад, додають в суміш для асфальтового покриття.
В якій країні переробляється найбільша частина відходів?
Такою країною є Швеція, якій вдалося досягти 99% переробки вторинної сировини. Країна навіть імпортує відходи з інших країн, щоб переробити їх для забезпечення енергією — опаленням та електрикою. Австрія, Німеччина та Швейцарія переробляють 97% відходів.
Які матеріали не підлягають вторинній переробці?
Серед таких матеріалів — папір чи картон, забруднені жиром; поліпропіленові кришки від пластикових пляшок; керамічний термостійкий посуд; одноразовий поліпропіленовий посуд; медичні відходи; віконне скло та дзеркала.
Як відзначати Всесвітній день переробки?
Щоб взяти участь в корисній справі переробки відходів, треба починати з власної оселі.
— Найперше, що кожен день опиняється в сміттєвому відрі кожної родини — це харчові відходи. Їх, а також інше органічне сміття, таке як обрізані гілки чи скошену траву, найкраще складати в компостну купу. Таким чином утворюються повноцінні органічні добрива для городу, саду чи квітника.
— Також побутовим відходам можна подарувати життя, зайнявшись прикладною творчістю. Наприклад, з уламків розбитих чашок, тарілок чи керамічної плитки можна зробити мозаїчне панно, зі старого текстилю — ковдру в стилі печворк.
— Вдома варто відмовитися від одноразового посуду
— Краще не викидати непотрібний одяг, а віддавати його до благодійних організацій.
— Корисно буде не купувати пластикові пакети, а складати покупки в багаторазову сумку з тканини.
— За можливості слід віддавати перевагу напоям в скляній та металевій тарі, і взагалі товарам чи упаковкам, що підлягають повторній переробці.
— Не зайвим буде дізнатися, де знаходяться місцеві пункти прийому макулатури, батарейок, пластику.
— Можна долучитися до програм чи акцій, спрямованих на сортування сміття чи встановлення спеціальних контейнерів у місті.
Чому важливий Всесвітній день переробки?
Цей день популяризує надзвичайну роль переробки в усьому світі, інформує про переваги, які вона надає, стимулює уряди країн та бізнесові організації розвивати переробну промисловість. Вторинна переробка знижує кількість відходів на сміттєзвалищах та сміттєспалювальних заводах, зберігає природні ресурси, економить енергію, створює нові робочі місця.
В Україні проблему переробки вторинної сировини не можна назвати вирішеною. Відсутність сміттєпереробних підприємств та відповідного законодавства призводить до того, що сміттєзвалища, законні та стихійні, захопили вже значну територію країни, а на переробку відправляється лише мізерна частка відходів. Сортуванням відходів у нас переймаються лише нечисленні активісти та небайдужі громадяни, тому в сміття потрапляє багато пластику, при спалюванні якого в повітря виділяються отруйні сполуки. На відміну від європейських країн, українські закони не зобов’язують виробників забезпечувати можливість вторинної переробки продукції.
Тому Всесвітній день переробки для України є дуже важливим приводом, щоб почати нарешті піклуватися про наші природні ресурси, будувати переробні заводи та залучати інвестиції в переробну промисловість. І якщо промислова переробка залежить в основному від політики держави, то викидати пластик в окремі контейнери або відмовитися від використання поліетиленових пакетів цілком під силу кожній людині.
.jpg)
