середа, 15 січня 2025 р.

Природа вражає, природа дивує. Дивовижні дерева

                  Вчені з’ясували де ростуть непосидючі дерева, які вміють пересуватися


Є в світі дерева, які вміють пересуватися. Це так зване баньянове дерево (або Великий баньян). “Ходити” йому допомагає унікальне коріння.
Коріння баньяна настільки гнучке, що дерево може пересуватися заради отримання максимально можливої кількості світла та поживних речовин.

Ця унікальна здатність подарувалі цій рослині звання найбільшого дерева по площі, яку він займає. Якщо подивитись на одне дерево баньяна, може скластися враження, що це невеличкий ліс. Але насправді йдеться лише про один великий організм.

Площа найбільшого екземпляра, відомого як Великий Баньян, становить 1347 квадратних метри. Він росте на території ботанічного саду Ачарья Джагадіш Чандра Босе в Калькутті.

Баньян, відомий також як “інжир-душитель”, росте з насіння, яке падає на інші дерева. Потім він пускає вниз своє коріння, яким душить інші дерева. Потім відбувається випускання деревом характерних коренів, з яких ростуть гілки, що нагадують дерево, що окремо росте.

“Ходіння” баньяна є вкрай повільним і непомітним для людей. Проте він має величезний запас часу, тому що це дерево має тривалість життя від 250 до 500 років.
Баньян має і унікальну біологічну особливість, і символічний сенс. Серед мешканців Індії це дерево відоме як “Вата-врикша” та асоціюється з Ямою, богом смерті. Тому такі дерева часто вирощують біля крематоріїв.
З моменту здобуття незалежності індійський народ повернув символізм баньяна, і тепер він є національним деревом Індії.

                                                                Найвище дерево на Землі.


Офіційно найвище дерево на планеті розташоване в Каліфорнії й сягає заввишки майже 116 метрів, проте дослідники зазначають, що теоретична межа ще вища.
Наша планета величезна й унікальна, у найпотаємніших її куточках ховається безліч дивовижних тварин, комах або рослин.
Ліси не просто так називають "зеленими легенями" планети, адже саме вони відповідають за кількість такого необхідного людству кисню на планеті.
Офіційно зареєстроване найвище дерево на Землі розташоване в Каліфорнії США. Ним вважається гігантська секвоя, яку було ідентифіковано ще 2006 року. Дослідники зазначають, розміри дерева вельми разючі: заввишки секвоя сягає 115,85 метра, а його ширина становить близько 7 метрів. Для порівняння статуя Свободи в Нью-Йорку має висоту всього 93 метри, в той час, як лондонський Біг-Бен сягає у висоту 96 метрів.

Попри вельми дивовижні розміри каліфорнійської секвої, вчені вважають, що насправді деякі дерева можуть досягати значно більшої висоти. Вчені зазначають, що дерева виростають дуже високими за умови наявності трьох чинників:

          — великої кількості води;
          — великої кількості поживних речовин;
          — наявності конкуренції за сонячне світло.

У міру того як дерева тягнуться вгору, гравітація стає все сильнішою. Дослідники зазначають, що рослини та дерева переносять воду до свого листя для фотосинтезу в трубці, яка називається ксилемою.
Однак якщо води недостатньо або гравітація занадто сильна, цей стовп води буквально може розірватися, створивши потенційно смертельні бульбашки повітря. У результаті вчені дійшли висновку, що існує верхня межа, вище за яку дерево навряд чи здатне вирости — вона знаходиться на позначці від 122 до 130 метрів. Таким чином найвище дерево, що росте сьогодні на Землі, майже досягло свого теоретичного максимуму.

                                                                     Найменше

 Природа — ще той митець.


Справжнє доросле дерево, що має статус найменшого у світі, було виведено головним садівником Імператорського саду Японії. Крихітку можна побачити в Осаці, її висота — всього 2,54 см. Клен Моміжі росте в мікроскопічному горщику. Попри свої скромні розміри, рослина благополучно розвивається.

Восени японці традиційно милуються яскравими листями кленів. Антирекордсмен за величиною цілком підходить для цієї церемонії — його мініатюрна крона теж стає червоною.

                                                                    Найширше


Кипарис Туле в Мексиці має діаметр близько 9,38 м. Тінь цього гіганта може закрити собою понад 500 осіб. Щоб обійняти стовбур, за руки повинні взятися 30 дорослих.
Проведені дослідження підтверджують, що перед нами одна рослина, а не кілька сплетених між собою. У 2001 році Туле включили до списку охоронюваних об'єктів ЮНЕСКО. Місцеві жителі доглядають за кипарисом, регулярно поливають його, а раз на рік навіть влаштовують свято на честь місцевої пам'ятки.

                                                                Найбільш самотнє


Дивовижна акація росте в пустелі Бахрейну. Вже 400 років дерево постачає вологою навколишній рослинний і тваринний світ, посеред якого стоїть у гордій самоті.
Існує версія, що дерево життя, інакше його називають акацією, живить підземна річка. А деякі припускають, що така витривалість пояснюється діяльністю особливих бактерій, які можуть добувати воду з ґрунту.

                                                            Найбільш життєрадісне

Райдужний евкаліпт виростає в основному на Філіппінах, але його можна зустріти також в США і на Гаваях. Своє оригінальне забарвлення дерево набуває завдяки корі, яка періодично облазить. Коли молоденький шар показується на поверхні, старий починає відливати всіма кольорами веселки.
Знавці налічують безліч відтінків: синій, фіолетовий, червоний, помаранчевий, світло-зелений. Усі евкаліпти люблять вологе середовище і дуже швидко ростуть, а філіппінські ще й піднімають настрій своїм казковим виглядом.

вівторок, 7 січня 2025 р.

Народні свята

                                                              7 січня – День прядки


День прядки або День прялки (Distaff Day) відзначають 7 січня – це свято традицій та ремесла. Цей день знаменує повернення жінок до роботи після дванадцяти днів Різдва,передусім відновлення прядіння та інших домашніх справ.

                                                                  Історичне значення


 Мабуть, жодне знаряддя селянського праці не прикрашалося так часто, любовно, як прядка. Дух захоплює від сили народної фантазії і мистецтва, коли бачиш різьблені, світлі і темні, дитячі та дорослі прядки  усіх куточків України!  Звичайно, такий складний предмет не тільки прикрашав селянську хату, а й зігрівав душу невтомних  пряль, в повному розумінні прикрашав нескінченну і  монотонну їх працю.  Прядка була цінним подарунком: батько дарував її дочці, наречений - нареченій, чоловік - дружині. У деяких місцях, за звичаєм, наречений повинен був виготовити прядку власноруч, а стару батьківську зламати в знак заручин. Прядіння і ткацтво були самими трудомісткими з усіх видів робіт, що падали на плечі селянки. Майже п'ять місяців в році, з листопада по березень, проводила вона за прядкою. Робота пряхи часто продовжувалася за північ і доводилося користуватися лучиною, вставивши її в спеціальну ємність, поруч з якою (в протипожежних цілях) стояла бочка з водою. Ручне прядіння було дуже повільним.  Оброблене лляне або полотняне волокно (куделя) - прив'язувалася до верхньої частини прядки (гребня), а на сидінні прядки -  (днище), встановлене на лавці, сідала пряха і лівою рукою обережно витягувала з куделі нитку, скручуючи її за допомогою веретена.  



Скільки потрібно було спритності і терпіння, щоб нитка вийшла тонкою, рівною і міцною: трохи потягнеш сильніше - вона обірветься, а трохи слабше - буде дуже товстою або нерівною.  Витягнувши нитку достатньої довжини, пряха змотувала її на веретено, і повторювала всю операцію спочатку ... наймастерніша пряха, працюючи від зорі до зорі, могла напрясти в день не більше трьохсот метрів пряжі. А щоб вийшло хоча б 15 метрів тканини, потрібно було виготовити не менше 20 тис. метрів пряжі!
 Веретена з напряденими нитками - мотками пряхи складали в спеціальну коробку - мочеснік. З мочесніком і прядкою дівчата ходили на посиденьки ( веселі вечірки). Там дівчата сідали на лавки, починали прясти, затягували пісні. Незабаром в хату приходили і хлопці. Хата швидко заповнювалася народом, робота чергувалася співом, іграми й танцями. Красива прядка була гордістю власниці. Вона несла її на вечірку, тримаючи за ніжку, так, щоб всі бачили різьблене або розписне вбрання прядки.

 Гребінь розглядався як символ жіночої долі: новонародженій дівчинці на ньому перерізали пуповину, щоб з неї вийшла добра прядильниця й вишивальниця. Дівчата під час ворожіння ховали гребінь під подушку зі словами: "Суджений, ряджений, приходь голову чесати”. Гребінь клали до зерна під час засівок – "щоб жито було густе”, використовували як оберіг від нечистої сили, хвороб. В Україні та Білорусі відоме використання гребеня як музичного інструменту. Клали на нього тоненький папірець, щільно притискали до губ, сильно дули, при цьому наспівуючи певну мелодію. Виходило дуже добре.
Таким чином, гребінь був предметом – символом давніх ритуалів, що входили до складу обрядів переходу у новий сезон, рік, нову вікову, шлюбну, соціальну групу, врешті, у життя і смерть.

Майже з XV ст.  в Україні відома прядка,  призначена для ручного прядіння. Приводилася вона в рух ніжним або ручним приводом. Продуктивність прядки була набагато вища від веретена, тому до другої половини XIX ст. вона майже повністю його замінила. 



 Цікаво, що з багатьох сотень прядок, що зберігаються нині в наших музеях, жодна не повторює іншу.  Прядка, як і інші знаряддя праці, була наділена чітким сакральним значенням. Вона й досі відома в народі як символ життя і часу. Вертіння прядки породжує магічну силу, створює коло. Взагалі, колесо прядки – знак складний, містить у собі численний ряд семантичних нашарувань. Найбільш відома його символіка, викликана ідеєю аналогії: колесо–сонце, поєднання уявлень про
космічний і земний час, образ коловорота. Прядка була атрибутом міфологічної істоти-жінки. Та й у самих назвах трудових процесів українці використовували поняття жіночого роду – "матірка”, "кукла”, "вічка” (петлі для навивання основи). Існували повір’я, пов’язані з прядінням. За одним із них, гребінь і веретено сам Бог показав людині, а прядку з колесом – Чорт.
Заборонялося прясти в середу, п’ятницю та неділю. Якщо прясти в п’ятницю, то як переповідала легенда: "На тому світі будуть устромлені в серце всі веретена, що жінка напряла за все своє життя”. Про знаряддя прядіння, вміння прясти, говорять народні прислів’я, загадки, приказки: "Яка пряжа, така й нитка”, "Яка пряжа таке й полотно ляже”. Про жінку, яка гарно пряла казали: «Добра пряха й на скіпку напряде». Перший клубок, який дівчина напряде, треба було кинути у вогонь, щоб нитка так швидко прялася, як вогонь горить.  Здається, що кожна прядка наділена своїми індивідуальними рисами, має свій неповторний характер.
Прядка не тільки найпростіша машина для ручного прядіння, а й чудовий витвір мистецтва.   У важкі роки фашистської окупації прядку зберегли, як дорогу сімейну реліквію, як інструмент, який допомагав в нелегкому селянському житті.
Старі майстри дбали не тільки про те, щоб прядка була зручною і працювала справно, але і радувала око, була окрасою житла.
                                                                    Святкові традиції

День прядки стосувався не лише роботи, він також включав жартівливі пустощі між чоловіками та жінками. Чоловіки часто намагалися підпалити льон на прядках своїх дружин, а жінки у відповідь обливали їх відрами з водою.

                                                                 Сучасні святкування


Останнім часом деякі ремісничі групи відродили святкування Дня прядки як частину своїх різдвяних святкувань. Ці зібрання, великі й малі, проводяться в місцевих громадах, що займаються виробництвом волокна, святкуючи мистецтво прядіння та історію, що стоїть за ним.
Заходи до Дня прядки часто слугують освітнім досвідом, розповідаючи про традиційні техніки прядіння та історичне значення жіночої праці в текстильному виробництві.
День прядки — це свято, яке поєднує історичні традиції з мистецтвом прядіння. Воно нагадує про важливість жіночої праці в історії та надає можливість відсвяткувати та дізнатися про ремесло прядіння. 

четвер, 19 грудня 2024 р.

Що святкують за кордоном?

                                               Третя п'ятниця грудня – День аутсайдерів

День аутсайдерів (Underdog Day) відзначається у третю п’ятницю грудня у США. Це унікальна подія, присвячена вшануванню найбільших неоспіваних героїв світу, аутсайдерів та малоймовірних переможців. Цей день – час привітати тих, хто кидає виклик обставинам, чи то у спорті, чи то у розвагах, чи то у повсякденному житті.

                                                              Суть Дня аутсайдера

Термін “аутсайдер” зазвичай означає людину або команду в змаганні, яка, як очікується, програє або зазнає невдачі. День аутсайдера змінює ситуацію, заохочуючи людей підтримати цих людей, визнаючи їхні зусилля та потенціал для подолання труднощів, попри те, що всі шанси проти них.

Поняття “аутсайдер” має глибоке історичне коріння. Вперше цей термін з’явився у 19 столітті в суднобудівній галузі.


Аутсайдером називали людину, яка працювала під дерев’яним настилом, часто непоміченою і недооціненою, попри її значний внесок. Ця метафора поширюється на різні сфери, вшановуючи тих, хто наполегливо працює, але залишається невизнаним.
Цей день підкреслює мужність аутсайдерів у боротьбі з труднощами, нагадуючи нам, що рішучість може привести до успіху.
Цей день навчає нас цінності надії та надихає нас вірити в те, що зміни можливі, незалежно від того, з якої точки ми починаємо.
День аутсайдера — це нагадування про потенціал кожного з нас, який дозволяє долати труднощі та не піддаватися очікуванням. Це день вшанування тих, хто проявив стійкість і рішучість, довівши, що бути аутсайдером — це не постійний стан, а крок до досягнення величі.

                                              21 грудня – День перемоги Філеаса Фоґґа


День перемоги Філеаса Фоґґа або День “Філеас Фогґ виграє парі” (Phileas Fogg Win a Wager Day) відзначається 21 грудня.

День перемоги Філеаса Фоґґа присвячений до дня, коли вигаданий персонаж Філеас Фоґґ з класичного роману Жуля Верна “Навколо світу за вісімдесят днів” успішно завершив свою авантюрну подорож. Цей день є не лише святкуванням літературної віхи, але й даниною духу пригод та людському прагненню до знань і досліджень.

                                                           Історія Філеаса Фоґґа
Авантюрне парі

У романі Жуля Верна, дія якого відбувається у 1872 році, Філеас Фоґґ, заможний англійський джентльмен, укладає грандіозне парі на 20 000 фунтів стерлінгів (еквівалент 1,9 мільйона фунтів стерлінгів у 2019 році) з членами лондонського Реформаторського клубу. Він б’ється об заклад, що зможе обігнути земну кулю за 80 днів. У супроводі свого французького камердинера Пассепарту Фоґґ вирушає у неймовірну подорож, яка пролягає через різні країни та континенти, долаючи
численні перешкоди на своєму шляху.

Маршрут і випробування


Подорож Фоґґа починається в Лондоні, і він мандрує Єгиптом, Індією, Гонконгом, Японією, Сполученими Штатами та повертається до Англії. Протягом своєї подорожі він стикається з різними перешкодами, включаючи порятунок молодої індійської жінки Ауди та боротьбу з настирливим детективом Фіксом, який помилково вважає Фоґґа грабіжником банку.

                                                   Вплив “Навколо світу за вісімдесят днів”

Літературна класика

Опублікований у 1873 році, “Навколо світу за вісімдесят днів” швидко став бестселером і залишається одним з найвідоміших творів Жюля Верна. Роман славиться своїми багатими описами, яскравими персонажами та відображенням технологічних досягнень 19 століття, таких як Суецький канал та перша трансконтинентальна залізниця в Америці 

                                                    Натхнення для реальних пригод

Роман надихнув на численні реальні спроби обігнути земну кулю за 80 днів або менше. Серед них – подорож журналістки Неллі Блай у 1889 році, яка завершила подорож за 72 дні, та подорож Майкла Пейліна у 1989 році для BBC, де він повторив цю подорож за 79 днів і 7 годин.

                                                        21 грудня – Блакитне Різдво


Блакитне Різдво (Blue Christmas) або Синє Різдво відзначається 21 грудня. Блакитне Різдво, також відоме як Найдовша ніч, посідає особливе місце в західній християнській традиції. Спостерігається наприкінці Адвенту, перед Різдвом, і збігається з найдовшою ніччю року, як правило, близько 21 грудня, в день зимового сонцестояння. Цей день важливий своїм духовним змістом та унікальними богослужіннями, які проводять різні християнські конфесії, зокрема католицизм,
англіканство, лютеранство, методизм, моравіанство та реформатське християнство.

                                                          Служба для скорботних

Суть Синього Різдва полягає в тому, що воно зосереджене на тих, хто втратив близьких і переживає горе. У церквах цих конфесій проводяться спеціальні богослужіння, які надають простір для вираження скорботи, болю і розбитого серця. Ці богослужіння також підкреслюють надію, знайдену в Христі, пропонуючи розраду і втіху присутнім. Пресвята Євхаристія традиційно є частиною такого богослужіння.

                                                         Символізм у богослужінні

На богослужінні часто запалюють свічки, викладені у вигляді адвентійського вінка, і залишають порожні стільці в пам’ять про тих, хто відійшов у вічність у попередньому році. Образ зимового сонцестояння, що знаменує початок довших днів, відіграє важливу роль у службі, символізуючи перехід від темряви до світла, від скорботи до надії.
Окрім релігійного відзначення, Блакитне Різдво також має інше значення в контексті діяльності правоохоронних органів та служб з надзвичайних ситуацій.

                                                      Вшанування неоспіваних героїв


Це свято присвячене поліцейським, пожежникам, лікарям швидкої допомоги та диспетчерам 911, які невтомно працюють у святкові дні. Їхня відданість громадській безпеці часто залишається непоміченою, оскільки вони працюють довгі години, іноді в небезпечних умовах, пропускаючи традиційні сімейні святкування.

                                                       Історія виникнення свята

Термін “Блакитне Різдво” був популяризований Елвісом Преслі, щоб описати меланхолію, пов’язану з Різдвом. Однак у цьому контексті він є відсиланням до “синьої” уніформи працівників правоохоронних органів та аварійно-рятувальних служб.
Це визнання жертв, на які вони йдуть заради забезпечення громадської безпеки та добробуту громади у святкові дні. 

                                                   Святкування Блакитного Різдва

Щоб відсвяткувати Блакитне Різдво в цьому контексті, людям рекомендується вмикати синє світло під час зимових свят.
Це може бути один ліхтар на ґанку, сині свічки у вікні або сині різдвяні вогні. Це також час відзначити і подякувати тим, хто працює в правоохоронних органах і медичній сфері, можливо, подарувавши їм подарунки або просто висловивши вдячність за їхню службу.
Хоч відзначення Блакитного Різдва не є українською традицією, ця подія особливо актуальна для українців сьогодні під час війни. За різдвяні вогники на ялинці та затишок у домі, ми маємо дякувати Силам Оборони України. Подякуйте захисникам та їх рідним, зробіть щедрий донат на ЗСУ, привітайте дітей захисників України, підтримайте волонтерів та медиків, що невтомно працюють для потреб Збройних Сил України.


                                                             Підвищення обізнаності

Блакитне Різдво є нагадуванням про закулісні зусилля цих професіоналів. Ділячись цим святом у соціальних мережах з хештегом #bluechristmas, люди можуть підвищити обізнаність і висловити вдячність тим, хто робить значний внесок у безпеку і щастя святкового сезону.

Блакитне Різдво — це багатогранне свято, яке охоплює як глибокі духовні роздуми для тих, хто скорбить, так і суспільне визнання жертв, принесених працівниками екстрених служб. Блакитне Різдво — це момент паузи, пам’яті і вдячності під час святкового сезону.


                                                          21 грудня – День ліхтарика


21 грудня – найкоротший день у році, тож не випадково, що саме цього дня у світі відзначають День ліхтарика.
Перший переносний ліхтар вигадав та розробив Девід Майзелл у 1898 році, який разом із своїм приятелем Конрадом Х’юбертом створили компанію з розробки та продажу електричних ліхтарів  “Ever Ready”.
Найбільшими шанувальниками переносних ліхтарів на той час були поліцейські, оскільки даний винахід став надійним та незамінним помічником у нічний період їх робочого часу – “нічним сонцем”. Однією з вагомих переваг, на відміну від попередників, стала безпека у використанні, адже він переставав бути причиною пожежі, що могла виникнути з необережності. А також його можна було легко включити та виключити.
З кожним наступним роком ліхтарі оновлювались. На прилавках з’являлися нові моделі, які містили додаткові елементи, що сприяли полегшенню їх використання та зростанню популярності серед населення.
Святкувати сьогодні цей день можна по-різному. Наприклад, зібратися компанією друзів і з ліхтариками прогулятися в нічному лісі. Запросити друзів додому, заварити теплий чай з смаколиками, запалити ліхтарики і провести час за теплою бесідою. Оскільки День зимового сонцестояння є особливим днем і вважається найкоротшим протягом року, це ще одна з причин включити ліхтар і освітити світлом найкоротший зимовий день.
Приймайте світло і тепло, яке вам дарують інші, та діліться своїм – так світла і добра стане трошки більше.

 

четвер, 5 грудня 2024 р.

Інформує календар

                                          

                                               День працівників статистики в Україні

                                                               Що це за день?

У відповідальні моменти життя ми всі потребуємо достовірної, чіткої та доступної інформації, яка є незалежною від емоцій чи інтересів інших осіб. Саме тоді на допомогу приходить статистика. Маючи змогу проаналізувати об’єктивні, «сухі» числа, ми отримуємо більше можливостей, а суспільство в цілому — більш ефективну економіку, політику та дієві соціальні програми. Для того, щоб офіційна статистика в нашій країні відповідала світовим стандартам, працівники цієї сфери прикладають багато зусиль. Саме їх праці присвячено професійне свято — День працівників статистики в Україні, який відзначають щорічно 5 грудня.


                      Як виникла ідея відзначати День працівників статистики в Україні?

Початкові форми статистики з’явилися в дуже давні часи. З виникненням перших державних утворень у їх правителів виникла потреба знати, скільки вони мають земель, майна та підданих. Тому збір статистичних даних можна вважати одним з головних факторів  розвитку будь-якої держави.

Способи підрахунків у давнину відрізнялися від сучасних. Цікавим способом дізнавався про кількісний склад свого війська Дарій, цар Персії — кожен воїн клав по одному каменю у визначеному місці. Скільки збиралося каменів — стільки людей налічувало військо.

В Русі збір статистичних даних був однією з важливих функцій держави. В давніх хроніках, що дійшли до нас з того часу, згадується  про підрахунки кількості церков, монастирів та інших споруд у містах.
Також давньоруські князі вели облік населення з метою оподаткування.  Коли Русь була під владою татаро-монголів, перепис населення проводився досить регулярно — монгольські хани заздалегідь планували кількість данини, яку могли зібрати.
В 1649 році Богдан Хмельницький провів перепис населення, який можна вважати найпершим на державному рівні — так званий перепис козацького стану.
Пізніше в Російській імперії, куди входила й Україна, створили спеціальні губернські та земські статистичні бюро.
Результати, що отримували  українські статистики, не завжди співпадали з офіційною думкою царської влади. Так, Павло Чубинський, більше відомий як автор слів українського гімну, проводив значущі та правдиві статистичні дослідження, за що був відправлений на заслання до Архангельську.
В XIX столітті в університетах Харкова та Києва з’явилися кафедри статистики. Українським статистиком Дмитром Журавським було розроблено теоретичну основу та систему статистичних показників.
В часи Радянського Союзу статистичні органи в Україні працювали дуже активно. Часто проводилися переписи населення та досліджувалися різноманітні показники народного господарства.
Але тоталітарна система не могла допустити оприлюднення об’єктивних даних, якщо вони не відповідали проголошеним досягненням. Працівники статистики, які намагалися протидіяти фальсифікаціям, піддавалися репресіям.
Деяке піднесення статистика відчула після Другої світової війни, коли для відновлення країни керівництву потрібні були правдиві дані. Але вже у 70-х роках з гальмуванням економіки влада почала замовчувати або надавати неповні статистичні відомості. Це викликало викривлення інформації щодо України не тільки всередині держави, але і в міжнародному середовищі.

Після здобуття незалежності Україна почала будувати свою систему офіційної статистики відповідно до європейських та світових вимог.


                                         День працівників статистики в Україні в історії

    1992
    В незалежній Україні прийнято Закон «Про державну статистику».
    2000
    Прийнято Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення».
    2002
    Президент Леоніда Кучма своїм указом встановив День працівників статистики в Україні — 5 грудня.
    2004
    Видано указ Президента України про Державний комітет статистики, де закріплено статус комітету як центрального органу виконавчої влади.
    2010
    Державний комітет статистики реорганізовано в Державну службу статистики України.


                       Часті Питання та відповіді про День працівників статистики в Україні

Як термін «статистика» увійшов у користування?
Замість «державоведення» цей термін вперше застосував німецький вчений Готфрід Ахенваль у 1746 році.

З якими іншими науками пов’язана статистика?

Статистична наука має найтісніший  зв’язок з математикою та економічною теорією. Водночас більшість природних та суспільних наук спираються в своїх висновках на статистичні дослідження.

Коли в Україні востаннє проходив перепис населення?

У 2001 році. Це був перший і поки що останній Всеукраїнський перепис населення.


Як часто має проводитись перепис населення?

Нормативні документи ООН вказують, що країни повинні проводити перепис один раз на десять років.


                                   Як відзначати День працівників статистики в Україні?

Перш за все, це професійне свято всіх працівників статистичної сфери України. Тож, цього дня вони приймають вітання від очільників держави та керівників місцевого рівня. Державні органи проводять інформаційну кампанію в засобах масової інформації для ознайомлення населення з завданнями та досягненнями вітчизняної статистики.
У святковий день не дуже хочеться читати серйозні відомості офіційної статистики, але нас можуть здивувати та розважити цікаві статистичні дані. Наприклад, що українці найчастіше шукають в інтернеті або на що витрачають найбільше грошей.
А можна прочитати книжку «Статистика. Короткий курс у коміксах» Ларрі Гоніка, яка в гумористичній та доступній формі знайомить з усіма основними поняттями сучасної статистики.
У кіно теж можна знайти приклади застосування цієї науки в повсякденному житті. Наприклад, подивитися фільм «Людина, яка змінила все» — щоб зрозуміти, як часом можна досягти успіху, спираючись на статистичні показники.
Також неодмінно маємо привітати всіх своїх знайомих статистиків та подякувати їм за важливу та непросту роботу.

                                                         Чому важливий цей день?

   


Державна статистика є дуже важливою для кожної країни, тому що вона має вплив на все суспільство — на соціальну сферу, владні органи, міжнародні організації та бізнесові структури.
    Українська статистика зараз відчуває необхідність реформування та осучаснення. На сьогодні бракує якісної статистичної інформації для правильних рішень на державному рівні.
    Давно існує потреба сучасного перепису населення, якого не було вже майже двадцять років.  Неможливо ефективно керувати країною, не маючи уявлення навіть про кількісний та якісний склад населення.
    Пересічному громадянину не завжди легко знайти потрібну статистичну інформацію, так як у нас досі не створена єдина система даних.
    День працівників української статистики покликаний не лише проінформувати про плани й досягнення, але й привернути увагу громадськості та держави до недоліків та проблем статистичного відомства в нашій країні.



                                                           Міжнародний день волонтера


Генеральна Асамблея ООН в 1985-му році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як «Міжнародний день волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку» (резолюція № A/RES/47/3), закликавши їх дійснювати заходи для спонукання людей у всіх сферах діяльності пропонувати свої послуги як волонтерів.
Міжнародний день волонтера відзначається багатьма неурядовими організаціями, громадянським суспільством та приватним сектором. Він також підтримується програмою волонтерів ООН.

У своїх щорічних посланнях з нагоди Дня волонтерів Генеральний секретар ООН високо оцінює роль і значення волонтерів незалежно від того, який конкретно діяльністю вони займаються. Він зазначає використання інформаційних технологій в волонтерській діяльності: у створенні баз даних і вебсайтів, розробці навчальних планів для шкіл, а також інших завдань, які можна виконати з домашнього комп'ютера. Генеральний секретар закликає уряди створювати більше можливостей для добровольців в ім'я розвитку.

Волонтерство як офіційний рух було створено у 20-х роках 20 століття. У 1920 році у Франції молодь вигадала волонтерський проєкт, який полягав у відновленні ферми, котра постраждала під час Першої світової війни.
В України активна волонтерська діяльність розпочалась у 2014 році під час Революції Гідності. Наразі на сході країни триває війна, де бере участь дуже багато волонтерів: військових та простих людей, які допомагають збирати кошти, ліки, одяг тощо, а також займаються транспортуванням.


                                                           Всесвітній день ґрунтів


Щороку 5 грудня за підтримки продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) відзначається Всесвітній день ґрунтів (World Soil Day).
Вперше з ініціативою встановлення Всесвітнього дня ґрунтів виступив Міжнародний союз ґрунтознавства (IUSS) у 2002 році. Однак лише у грудні 2013 року на 68-ій Генеральній Асамблеї ООН 5 грудня було офіційно проголошено Всесвітнім днем ґрунтів.

Основна мета Всесвітнього дня ґрунту – привернути уваги до значення ґрунтів як одного з найважливіших компонентів продовольчої безпеки, здоров’я екосистем та благополуччя людей. Відзначення цього дня має згуртувати світову спільноту для захисту природних ґрунтів від виснаження, руйнації, деградації, а також для відтворення їх родючості.

Ґрунти забезпечують життєво необхідні екосистемні функції та відіграють важливе значення у формуванні продовольчих систем. За підрахунками, 95 відсотків нашої їжі прямо чи опосередковано надходить з ґрунту. Ґрунти є основним засобом виробництва не тільки продуктів харчування та кормів для худоби, а й палива, природного волокна і лікарських засобів.
Склад ґрунту – це приблизно 45% мінеральних речовин, 25% води, 25% повітря і 5% органічної речовини, яка є ключовим елементом в циклі обороту вуглецю в природі та допомагає нам в процесах пом’якшення клімату і адаптації до його змін.
Важливе значення мають шари ґрунту, що залягають до ґрунтових вод, в них відбувається знешкодження органічних відходів і стічних вод, формування якості ґрунтових вод і ґрунтового повітря.



З усіх шарів ґрунту найбільше гігієнічне значення має поверхневий, орний шар (горизонт) товщиною 20-25 см, де протікають всі основні біологічні процеси. Цей шар найбільш схильний до різних забруднень, які мігрують у сільськогосподарські рослини, водойми, атмосферне повітря і по «харчовому ланцюгу» потрапляють в організм людини.


                               Наслідки російської збройної агресії для ґрунтів України


Військова агресія рф перетворила найродючіші у світі чорноземи у величезне мінне поле. Внаслідок руху й пошкоджень сухопутної військової техніки йде ущільнення ґрунтів і забруднення паливно-мастильними матеріалами. У ґрунтах, просочених нафтопродуктами, знижується водопроникність, витісняється кисень, порушуються біохімічні та мікробіологічні процеси. Внаслідок цього погіршується водний, повітряний режими та колообіг поживних речовин, порушується кореневе живлення рослин, гальмується їх ріст і розвиток, що спричиняє деградацію рослинного покриву й посилює вітрову і водну ерозії.
За інформацією Центру екологічних ініціатив “Екодія”, під час вибуху снарядів та ракет утворюється низка хімічних сполук: чадний газ (CO), вуглекислий газ (CO2), водяна пара (H2O), бурий газ (NO), закис азоту (N2O), діоксид азоту (NO2), формальдегід (CH2О), пари ціанистої кислоти (HCN), азот (N2), а також велика кількість токсичної органіки, окислюються навколишні ґрунти, деревина, дернина, конструкції. Всі речовини проходять повне окиснення, а продукти хімічної реакції вивільняються в атмосферу. Основні з них – вуглекислий газ і водяна пара – не є токсичними, а шкідливі в контексті зміни клімату, оскільки обидва є парниковими газами. В атмосфері оксиди сірки та азоту можуть спричинити кислотні дощі, які змінюють рН ґрунту та викликають опіки рослин, до яких особливо чутливі хвойні.

Металеві уламки снарядів, що потрапляють у ґрунт, також не є безпечними. Чавун із домішками сталі є найбільш поширеним матеріалом для виробництва оболонки боєприпасів та містить у своєму складі не тільки стандартні залізо та вуглець, а й сірку та мідь. Ці речовини потрапляють до ґрунту і можуть мігрувати до ґрунтових вод, а в результаті потрапляти до харчових ланцюгів, впливаючи і на тварин, і на людей.

Руйнування будівель та поселень призводить до забруднення довкілля будівельним сміттям та азбестом. Наслідки такого забруднення для довкілля будуть проявлятися роками.


                                     Перспективи відновлення українських ґрунтів

Наразі дискусія про необхідні заходи з відновлення ґрунтів вже розпочата. 20 жовтня 2022 року відбулась Міжнародна науково-практична конференція «Сучасний стан ґрунтового покриву України в умовах збройної агресії російської федерації». Експертами проведено аналіз впливу збройної агресії та воєнних дій на сучасний стан ґрунтового покриву, в тому числі механічної та фізичної деградації орних ґрунтів, погіршення стану ґрунтової біоти і порушення процесів ґрунтоутворення, моніторингу хімічного та ризикам радіоактивного забруднення ґрунтів.
Науковці запропонували використовувати вітчизняний та міжнародний досвід ліквідації наслідків збройної агресії та бойових дій в Україні, що включає рекультивацію, меліорацію, ремедіацію (процес виведення забруднювачів з навколишнього середовища) та відновлення деградованих ґрунтів, зокрема, ґрунтів, забруднених нафтопродуктами внаслідок воєнного пошкодження нафтопереробних заводів, трубопроводів і резервуарів; підвищення родючості ґрунту шляхом вирощування багаторічних злакових біоенергетичних культур, тощо.



понеділок, 25 листопада 2024 р.

Що святкуємо?

 

                                  


                                          22 листопада День гуманного суспільства

22 листопада у світі проводиться День гуманного суспільства (Humane Society Anniversary Day).

Ініціатором заснування події стала американська некомерційна організація “Гуманне суспільство Сполучених штатів” (HSUS). Організація була заснована саме в цей день у 1954 р. журналістами Фредом Маєрсом, Хелен Джонсон, Ларрі Ендрюсом та Марсією Глейзер, зараз базується у Вашингтоні та вважається однією з найбільших благодійних організацій в Америці.

                                                                Мета заснування події


Мета діяльності Гуманного суспільства переплітається з метою проведення цього дня – привернути увагу на ставлення людей до тварин. Часто суспільство забуває та проявляє надмірну жорстокість до домашніх тварин, вбиває диких тварин заради м’яса та хутра, використовує їх для досліджень та дослідів.
                                                         Як відзначають цей день?

Ця подія – ще одна гарна нагода проявити свою людяність, любов та турботу, стати на захист братів наших молодших, залучити до благородної справи своїх близьких та друзів.    


                                          24 листопада — Всесвітній день моржа


Всесвітній день моржа (World Walrus Day) відзначається щорічно 24 листопада з 2008 року. Цей день є закликом до дій, спрямованих на підвищення обізнаності про збереження моржів, ніжних гігантів Арктики. Заснований у 2008 році Всесвітнім фондом дикої природи (WWF) та Радою з морських ссавців, цей день привертає увагу до проблем, з якими стикаються моржі внаслідок зміни клімату та людської діяльності.

Моржі є одними з найбільших ластоногих у світі, самці важать до 1500 кг. Це соціальні істоти, які часто відпочивають великими групами на арктичних узбережжях. Однак їхні популяції скорочуються, і вони особливо вразливі під час сезонних міграцій. Швидке потепління Арктики, майже втричі швидше, ніж у решті світу, становить значну загрозу їхньому середовищу існування, особливо морському льоду, на який вони покладаються для відпочинку та розмноження.

                                                                  Міграція моржів

Моржі є одними із найбільших ссавців, котрі мешкають в північній частині нашої планети. Наприкінці осені відбувається міграція моржів. Вони покидають свою домівку, на березі Чукотського моря і вирушають на зимування у Берингову протоку. Під час своєї подорожі, ці ссавці стають значно вразливішими і часто потребують допомоги.

                                                             Мета заснування Дня моржа

Заснувавши День моржа, захисники природи намагаються привернути увагу громадськості до проблеми зменшення їх популяції та спонукають людей більш гуманно ставитися до природи.

Одна з таких проблем – зміна клімату. Глобальне потепління призводить до зменшення льодового покриву земної кулі. В результаті цього, моржі вимушені змінювати місця для своїх стоянок, і тому дуже багато представників цього виду гинуть.            


          
  25 листопада — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками

                                                                    Що це за день?


Щороку 25 листопада міжнародна спільнота відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками (International Day for the Elimination of Violence Against Women). Це свято є відголоском тих труднощів, які зазнають жінки за своє життя – побиття, катування, сексуальне насильство та моральний тиск з боку своїх партнерів. Мета цієї дати – продемонструвати важливість проблем, з якими щоденно в світі стикаються тисячі жінок, показати нагальність їх розв’язання та запропонувати шляхи виходу з ситуації, що склалася.

Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок був проголошений 17 грудня 1999 року на Генеральній Асамблеї ООН. За 6 років до цього, в 1993 р., було створено та затверджено спеціальну Декларацію із закликами повного викорінення будь-якого насильства щодо жінок.

Суспільство часто засуджує жінок, що постраждали від побоїв чи сексуального насилля, мовляв «вона сама винна». Тому часто, коли жінка зазнає фізичних знущань дома, їй кажуть: «треба було іти геть», а коли її зґвалтували на вулиці – «треба було сидіти дома». Проте в правових рамках ООН чітко прописана важлива істина, що жінки потерпають від насильства не через те, що вони погані, а через те, що вони є жінками.

Насильство, що носить гендерний характер, має свої особливості як на етапі профілактики, так і під час опрацювання наслідків. Побої від статевого партнера, сексуальні домагання дома та на роботі вчиняється щодо жінок саме тому, що вони жінки.


                                                                      25 листопада


Цю дату було обрано недарма. Саме 25 листопада 1960 року було скоєне жорстоке вбивство сестер Мірабаль, що брали участь в повстанні проти тодішнього лідера Домініканської Республіки – Рафаеля Трухільо.

Тиран та диктатор створив у країні жорсткий політичний режим, а кожного учасника революційного руху знищував фізично з неймовірним звірством та жорстокістю в тюремних катівнях.Без різниці – чоловік це чи жінка – «ворог» режиму піддавався нещадним знущанням.

Проте страх перед тортурами не позбавив жінок-революціонерок рішучості. Вони продовжували відстоювати право на свободу свою та свого народу. Тому, коли сестри Мірабаль були схоплені таємною поліцією під час ретельно організованої засідки, над ними знущалися гірше, ніж над чоловіками. Потім їх по-звірячому вбили, а їхні тіла скинули до яру, де пізніше їх знайшли місцеві мешканці.

Народ був шокований, коли дізнався, що відбулося з жінками-повстанцями. Супротив проти тиранії Трухільо посилився, в країні почалися масові бунти. Через півроку диктатора схопили, а його режим скинули.


                                                                          Біла стрічка


Зазвичай, в Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками, чоловіки одягають на себе білу стрічку. Тим самим вони показують, що не здійснюватимуть самі та не мовчатимуть про факти агресії, здійснені над жінками.

Як і дата свята, історія цього символу також орошена кров’ю. Запеклий ненависник фемінізму на ім’я Марк Лепін приніс до Політехнічної школи Монреаля, у якій навчалося багато дівчат, вогнепальну зброю та жахливо вбив 14 жінок.

Подія стала найкривавішою в історії Канади та стала причиною виникнення руху серед чоловіків під назвою «Кампанія білої стрічки». Сьогодні цей рух поширений серед чоловіків в багатьох країнах світу.  

 
                                                                     Статистика

Фізичне чи психологічне насильство стосовно жінок порушує їхні права, тому вимагає жорсткого засудження як на рівні суспільства, так і на рівні законодавства.

Показники в окремих країнах шокують. І поки у світі від насилля страждає бодай одна жінка, суспільство не може залишатися байдужим до її проблем.

Численні дослідження та опитування у різних країнах світу виявляють сумні факти: сьогодні знущань зазнають 70% жінок, а 35% бодай раз були побиті чи зґвалтовані.


                                                                        У світі

Країни Африки та Близького Сходу – 200 мільйонів жінок вважаються каліками через ритуальні операції на статевих органах.
    • У всьому світі – понад 750 мільйонів дівчаток стали жертвами раннього заміжжя та вступили до шлюбу неповнолітніми.
    •  Понад 50 000 жінок були закатовані чи вбиті своїми статевими партнерами.
    • Із 10 випадків торгівлі людьми – 7 припадає на жінок, коли тільки у 3-х випадках жертвами стають чоловіки.
    • 80% проданих в рабство жінок потерпають від сексуальної експлуатації.
    • 90% жінок, що зазнавали тривалих фізичних та психологічних знущань не можуть повернутися до повноцінного життя. А наслідки насильства передаються від покоління до покоління.


                                                                          Україна

З 2019 року домашнє насильство розглядається як кримінальний злочин. Це означає, що для покарання кривдника не треба чекати, поки він завдасть тяжких тілесних ушкоджень чи позбавить життя. За приниження, образи та шантаж винуватець злочину може бути заарештований.

Та попри це, ситуація залишається складною – жінки і далі продовжують потерпати від важких наслідків насильства, оскільки замовчують про  злочини чоловіків-тиранів. Так, щороку від побоїв та зґвалтувань в Україні страждає понад 1 мільйон жінок.

Щорічно в результаті домашньої агресії, що проявляються з боку родичів чоловіків та статевих партнерів, гине близько 600 жінок.

Для 18% українських чоловіків побиття жінки за зраду є цілком нормальним явищем, а 20% жінок в Україні вважають, що заслуговують на насильницькі дії стосовно себе.


                                                      Форми насильства над жінками

    • Домашнє насильство. Коли факти агресії мають місце в родині, співмешканець, випадковий статевий партнер чи інші чоловіки в сім’ї здійснюють фізичне або емоційне зловживання, зґвалтування, насильство. Примусові та ранні шлюби. Сюди також відносять хірургічні втручання щодо видалення статевих органів з метою зберегти честь жінки, оскільки наносять шкоду її здоров’ю.
    • Насильство в суспільстві, включаючи зґвалтування, сексуальні зловживання, домагання і залякування на роботі, в установах чи інших місцях, які торгують жінками з метою сексуальної експлуатації, економічної експлуатації та сексуального туризму.
    • Насильство з боку або за підтримки можновладців.
    • Порушення прав жінок під час воєнних дій. Факти насильства у відношенні жінок-заручників. Торгівля жінками, продаж до сексуального та економічного рабства.


                    Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками в історії

    1993
    Було створено та затверджено спеціальну Декларацію із закликами повного викорінення будь-якого насильства у відношенні до жінок.
    1999 17 грудня
    На Генеральній Асамблеї ООН був проголошений Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.


                                                               Як відзначати цю подію?

Щорічно 25 листопада безліч громадських організацій, що підтримують права жінок, організовують масові мітинги, щоб привернути увагу суспільства до труднощів, з якими стикаються мільйони жінок у всьому світі.

В соціальних мережах проводяться акції, на яких кожна жінка, що постраждала від насильства, може розповісти свою історію. Яскравим прикладом такого заходу була акція з хештегом #MeToo, запроваджена голлівудською актрисою Алісою Мілано у 2017 році.

Крім цього, в різних країнах відкриваються гарячі телефонні лінії, до яких можуть зателефонувати постраждалі з проханням про допомогу.


                                                             Чому важливий цей день?


Насильство над жінками – це порушення прав людини. Спираючись на досвід своїх матерів та бабусь, де жінка мала терпіти все, багато жінок не бажають виносити фізичне насильство над собою, а також моральне та сексуальне приниження на розсуд спільноти.

Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками покликаний докорінно змінити цю ситуацію.

Кожна представниця прекрасної статі має усвідомлювати свою цінність, відверто розповідати про проблеми та, у разі необхідності, звертатися за допомогою, а органи влади підтримати постраждали, надавши тимчасовий притулок, фінансову підтримку, а також покаравши кривдника.

Не байдужими до цієї проблеми мають бути й оточуючі, які замість докору та засудження можуть надати моральну підтримку постраждалій жінці.


                                         26 листопада — Міжнародний день чоботаря


Міжнародний день чоботаря (International Shoemaker Day) відзначається 26 жовтня щорічно – це день, присвячений вшануванню вікового ремесла майстрів, що створюють або ремонтують взуття.

Цей день вшановує ремесло й кваліфікованих ремісників, відомим як шевці, які протягом століть ремонтують і виготовляють взуття. У світі масового виробництва взуття Міжнародний день чоботаря привертає увагу до кропіткої і творчої роботи цих майстрів і майстринь, підкреслюючи важливість їхньої професії в нашому повсякденному житті.

Взуттєве ремесло – давня професія, яка розвивалася протягом тисячоліть. Від зшитих вручну сандалій античності до сучасного високомодного взуття, ремесло шевця було невід’ємною частиною людської культури та суспільства. Усі погодяться, що взуття – це один з винаходів людства, що значно вплинув на розвиток та якість життя людини. А зручне й якісне взуття – це велика цінність! Чоботарі не лише створюють взуття, але й ремонтують та реставрують його, щоб наші омріяні черевички ходили ще трохи довше.


                                               Значення Міжнародного дня чоботаря


Міжнародний день чоботаря – це час визнати і оцінити унікальні навички майстрів взуттєвої справи. Це день, щоб відсвяткувати традиції, відданість і майстерність, які вкладаються в ремонт і створення взуття. Це свято нагадує про цінність майстерності в епоху, коли домінують одноразові споживчі товари.

    Цей день заохочує нас підтримати місцевих шевців і зберегти ремесло, яке в наш час стає все менш поширеним.
    Вибираючи ремонт, а не заміну, ми не тільки продовжуємо життя нашому взуттю, але й вшановуємо знання та майстерність, які чоботарі привносять у свою роботу.
    Міжнародний день чоботаря не лише вшановує ремесло, але й підкреслює роль майстрів з ремонту взуття у просуванні сталого розвитку. Ремонт взуття є екологічною альтернативою його викиданню, зменшуючи кількість відходів і попит на нові ресурси.

Заходи цього дня часто включають демонстрації технік виготовлення та ремонту взуття, що демонструють складну роботу, яка вкладається в кожну пару взуття. Ці демонстрації дають уявлення про складність і красу процесу виготовлення взуття.

Міжнародний день чоботаря – це заклик відзначити і підтримати ремісників, які підтримують традиції якісного виготовлення та ремонту взуття. Це день визнання важливості їхньої роботи в нашій історії, та культурі.

середа, 13 листопада 2024 р.

Пам'ятні дати тижня

                                              13 листопада — Міжнародний день сліпих


13 листопада у світі відзначається Міжнародний день сліпих. Ця дата покликана привернути увагу здорових людей до проблем тих, хто втратив зір і опинився у важких життєвих обставинах.


13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї – відомий педагог, який вперше продемонстрував свій метод навчання сліпих за допомогою придуманого ним шрифту. Він створив при школі друкарню і видав у ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом. Це були перші книги для сліпих. У 1784 році в Парижі на свої власні кошти в своєму приватному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до 1829 року, коли Луї Брайль винайшов шрифт. 

                       Пам'ятник Валентину Гаюї перед Інститутом молодих сліпих


Враховуючи титанічну роботу Валентина Гаюї, який робив все, щоб покращити якість життя незрячих людей, Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла рішення в день його народження – 13 листопада щороку відзначати Міжнародний день сліпих.

За даними ВООЗ, близько 300 мільйонів людей в світі страждає від порушень зору, з них майже 40 мільйонів незрячі. Щорічно кількість сліпих зростає на 1-2 млн. осіб, адже що п’ять секунд втрачає зір один дорослий, а кожну хвилину – 1 дитина.


                          


                              
    Основні патогенні чинники, що ведуть до порушення зору:

   –  генетичні – в 75% зорових порушень: місцеві і загальні інфекції, нейроінфекції, порушення обміну речовин, спадкові захворювання (катаракта, природжена глаукома, атрофія зорового нерва, короткозорість),
    – травми й аномалії розвитку очного яблука,
   –  зовнішні і внутрішні негативні дії, що мали місце в період вагітності,
    захворювання периферичних відділів ока – рогівки, кришталика.

Також вчені пов'язують збільшення кількості сліпих і слабозорих людей з посиленням тиску на зір - в першу чергу через поширення безлічі гаджетів і технічних новинок. Люди знаходяться під їх впливом з дитинства, а захворювання очей зазвичай виникають в ранньому віці. ВООЗ звертає увагу урядів всіх країн на проблему збереження зору. В організації підкреслюють, що 80% всіх випадків сліпоти можна було б уникнути в разі своєчасної профілактики та лікування. Раннє виявлення порушень зору, їх корекція і спеціалізоване навчання, дає можливість повноцінного розвитку здорової зрілої особистості.

В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору немає, за неофіційними даними, – це приблизно 100 тисяч людей, з них понад 10 тисяч – діти. До речі, для України проблема дитячої сліпоти і порушення зору є вкрай актуальною, оскільки дитяча сліпота і слабкий зір в нашій країні займає 4 місце серед основних причин інвалідності дітей.

Міжнародний день сліпих відзначається з особливим розумінням, відповідальністю і бажанням привернути увагу суспільства, всіх небайдужих до потреб сліпих, допомогти їм адаптуватися в житті.

Цього дня офтальмологи закликають всіх громадян України не бути байдужими, звернути увагу на людей, які втратили зір і потребують  підтримки і допомоги.

                                                        


                                                              Як зберегти зір?

    Регулярно відвідуйте офтальмологічні кабінети в поліклініках, де вам проведуть обстеження на сучасному діагностичному обладнанні. Багато захворювань, наприклад, глаукому, краще діагностувати якомога раніше, щоб зберегти зір надовго.
    Правильно обладнайте своє робоче місце, організуйте освітлення, підберіть зручні меблі.
    Робіть гімнастику для очей. Вона дуже ефективна не тільки для профілактики, але і на ранніх стадіях ослаблення зору. В окремих випадках гімнастика для очей допомагає домогтися навіть поліпшення зору і запобігає більш серйозним ураженням очей.
    Якщо вам рекомендовано носити окуляри, не забувайте ними користуватися. Правильно підібрані окуляри створюють більш комфортний стан для очей та послаблюють навантаження на очні м'язи.
    Якщо ви користуєтесь контактними лінзами, підбирайте їх в кабінеті лікаря і дотримуйтесь правил догляду за ними.
    Вживайте в їжу продукти, що дозволяють зміцнити судини сітківки: чорницю, смородину, моркву, виноград.

Якщо у вас короткозорість, включіть в раціон печінку тріски, сир, зелень. А для живлення і захисту сітківки споживайте продукти, що містять велику кількість антиоксидантів: бобові, риба, рослинні олії і спеції. Не зловживайте гострою і солоною їжею. Збалансований раціон харчування, до якого включено багато овочів і фруктів, запобігатиме захворюванням очей.


                                                       


                                                                    Найважливіше

До порушень зору може привести не тільки робота за комп'ютером, але і шкідливі звички: паління і вживання алкоголю. Вразливими до офтальмологічних захворювань є особи, які страждають на цукровий діабет та серцево-судинні патології. Як відомо, ці поширені недуги – це хвороби способу життя, яким можна запобігти. Щоб зберегти хороший зір надовго, не забувайте про профілактичні огляди. Щонайменше раз на три роки відвідуйте офтальмолога, робіть гімнастику для очей і вживайте продукти, що дозволяють зміцнити судини сітківки.

Пам’ятайте! Зір - це величезна цінність людини!

Те, як ви будете споглядати навколишній світ, залежить тільки від вас!

Бережіть себе та своїх близьких!



                                                         Всесвітній День доброти

                                                        


                                                                  Що це за день?

Всесвітній день доброти (World Kindness Day) – міжнародний день, який відзначається щорічно 13 листопада. День доброти – чудова можливість знайти час на хороші вчинки для людей та тварин. Добро врятує світ та з’єднає народи, тому що воно закладене в людській природі, саме тому робити гарні вчинки може кожен. Творити добро зовсім не важко, але в результаті люди наповняться співчуттям та добротою один до одного.


                                          Як виникла ідея відзначати Всесвітній день доброти?


День доброти бере свій початок з 1997 року, коли в Японії створився волонтерський «Всесвітній рух за доброту» (World Kindness Movement), котрий не мав релігійного та політичного напрямків. Спочатку в нього входили лише представники тихоокеанського регіону, але пізніше географію істотно розширили.

13 листопада 1998 року в Токіо відкрилась перша конференція Всесвітнього руху доброти, цю дату й залишили для щорічного святкування. Але офіційно Всесвітній день доброти заснували 18 листопада 2000 року на ІІІ конференції Руху доброти у Сінгапурі.

Нині цей світлий день відзначається у 28 країнах, на усіх континентах. У святкуванні беруть участь США, Канада, Японія, Франція, Італія, Індія, Нідерланди, Нова Зеландія, Непал, Нігерія, Південна Корея, Сінгапур, Великобританія, ОАЄ; кожного року список країн поповнюється. Даних про офіційне святкування в Україні, на жаль, немає, але це не заважає розповсюджувати добру традицію та робити гарні вчинки.


                                         14 листопада — День операційної медичної сестри


День операційної медичної сестри (Operating Room Nurse Day ), що відзначається щорічно 14 листопада, – це професійне свято медичних працівників, данина поваги відданим своїй справі помічникам хірурга, які відіграють вирішальну роль в успішному проведенні операцій і догляді за пацієнтами в операційній палаті. Ці професіонали є основою хірургічної команди, забезпечуючи стерильне середовище, готуючи пацієнтів та завжди напоготові хірургам.


Подія походить зі США, саме там вперше було офіційно визнане значення операційних медсестер. У 1989 році губернатором штату Айова Террі Едвардом Бранстадом, який встановив день вшанування цих життєво важливих членів медичної команди.

У Європі професійне свято операційних медсестер відзначається 15 лютого – Європейський день операційної медичної сестри.



Професія медсестри бере свій початок ще з 300 року н.е. Однак саме запровадження Флоренс Найтінгейл сучасної системи медсестринства у 19 столітті стало революцією в цій галузі. До 1949 року спеціалізація операційних медсестер була визнана як окрема, через унікальні навички та обов’язки цих фахівців.

Медичні сестри операційних, або періопераційні медсестри, беруть участь у догляді за пацієнтами до, під час і після хірургічного втручання. Їхні ролі еволюціонували з розвитком хірургічної медицини, що призвело до диференціації конкретних функцій в операційній:


  


  • Операційна медсестра: Керує загальним доглядом під час операції, забезпечуючи задоволення потреб пацієнта.
    • Інструментальна медсестра: Підтримує стерильність інструментів, передає їх хірургам і веде точний підрахунок.
    • Медична сестра з анестезії: Забезпечує догляд за пацієнтами, які оговтуються від анестезії після операції.
    • Перший асистент медичної сестри: працює безпосередньо з хірургом, надаючи практичну допомогу та полегшуючи хірургічну процедуру..

День операційної медичної сестри – це можливість відзначити важку працю, відданість і майстерність цих важливих медичних працівників. Їх відданість справі догляду за пацієнтами та роль в успіху хірургічних процедур роблять їх справжніми героями в системі охорони здоров’я.