Книжкова виставка "Що може жінка?"

1980 року Україна ратифікувала Конвенцію ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок”. Цим на державному рівні підтверджено намір реалізувати на практиці ідеї рівноправності між жінками й чоловіками в усіх  сферах  економічного,  політичного,  соціального,  культурного та громадського життя країни.
Протягом всієї історії України існує чимало прикладів, кола жінка в культурно-освітній, політичній і навіть військовій діяльності не поступалася чоловікам. При цьому завжди на різних життєвих шляхах і перехрестях українська жінка стояла на боці милосердя, несла велику любов і сімейне тепло.
 Історично в українському суспільстві жінка мала повагу і статус в громаді. У складні для України часи у 15-17 століттях, коли на території держави були постійні війни, незважаючи на патріархальний устрій, роль дружини була сильна в сім’ї. Тому що жінка керувала господарством у зв’язку з постійними військовими походами чоловіка-козака. На плечах жінки залишалися сім’я та господарство, і якщо жінка вміла мудро хазяйнувати, до неї з повагою ставилися і чоловік, і громада.

В українському звичаєвому праві є унікальна гендерна ініціатива – материзна. Це спадок (земля чи нерухомість), який передавався лише по материнській лінії. На відміну від Європи часів Наполеона, коли жінка не мала права розпоряджатися своїм майном – до заміжжя розпоряджалися батьки чи опікун, після заміжжя – чоловік, в нашому українському суспільстві ще за часів Ярослава Мудрого жінка мала право розпоряджатися своїм майном.
 Жінка — берегиня сімейного затишку, дбайлива дружина для чоловіка та турботлива мати і вихователька справжніх чоловіків. В наш сучасний вік жінки опанували майже всі професії, при цьому залишаючись прекрасною половиною людства. Без жінки чоловіки не не зробили б і половини своїх відкриттів та досягнень. Жінка завжди була натхненницею та стимулом для чоловіка.

 24 лютого наша країна занурилась у морок війни, страшні часи настали для українців. Багато  важких випробувань випало на долю української жінкі. Це жінки, які з початку війни віддають всю свою енергію, щоб захисники зі зброєю могли боротися з ворогом у повному військовому обладнанні, ситі та здорові. Ті, хто не спить ночами, щоб прийняти, нагодувати та поселити біженців, які потребують допомоги. Ті, хто виконує свою важливу роботу та допомагає з’явитися на світ новим життям., ті хто зі зброєю в руках стали поруч з чоловіками на захист країни. З такими жінками нам все вдасться, ми обов'язково переможемо, відбудуємо свою країну, народяться нові українці,  продовжиться нація на віки!
 Відділ документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ презентує книжкову виставку "Що може жінка?".

 Список літератури

  1. Бонні Г. Жіноча компанія : поради й натхнення від 100 мисткинь і підприємниць / Грейс Бонні ; пер. з англ. Оксана Журавльова ; фот. Саші Ізраель. – Київ : ArtHuss, 2020. – 359, [1] с.
  2. Вышиваем в технике мережка : скатерти, салфетки, подушки / [отв. за вып. И. Р. Залатарев]. – Харьков ; Белгород : Клуб Семейного Досуга, 2014. – 77 с.
  3. Вяжем для детей спицами и крючком : от 2 до 10 лет : кофточки, кардиганы, свитера, платьица, пуловеры, безрукавки / [пер. с нем. Елены Лесовиковой]. – Харьков ; Белгород : Клуб Семейного Досуга, 2015. – 63 с.
  4. Гаврилко Л. П. Поради молодій господині. 1000 секретів домоведення / Л. П. Гаврилко, П. П. Гаврилко, Т. В. Гуштан ; Київ. нац. торг.-екон. ун-т, Ужгород. торг.-екон. ін-т. – Київ : Центр учбової літератури, 2017. – 223 с.
 

Інформує календар

                               17 березня, п’ятниця — Створено Українську Центральну Раду, 1917

Будинок Педагогічного Музею, де засідала Українська Центральна Рада. Фото 1913 року

17 березня 1917 року у Києві на Володимирській 42, в приміщенні українського клубу «Родина» з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій, було створено Центральну Раду — наіівищіїіі орган самоврядування українського народу. Очолив її відомий вчений-історик Михайло Грушевський. Виконавчим органом Центральної Ради став Генеральній Секретаріат, очолюваний Володимиром Винніїченком. До його складу входили соціал-демократи. соціал-революціонери, соціал-федералісти та безпартійні. Центральну Раду визнав Тимчасовий уряд колишньої Російської Імперії.
22 березня 1917 УЦР видала першу відозву «До українського народу».

Українська Центральна Рада, відображаючи тогочасні настрої переважної більшості українського народу, намагалися поєднати його національне і соціальне визволення, що знайшло своє поетичне відображення в наступних рядках П. Тичини:

Ой, що в Софійському
заграли дзвони, затремтіли,
Не білі голуби-янголи в небі полетіли.
Ой, там збиралися під прапори,
під соняшні ще й сині. Віднині
Не буде більше пана у вільній Україні!    
19 березня, неділя

           19 березня, неділя — День працівників житлово-комунального господарства                                  і  побутового обслуговування  населення

   Щорічно третьої неділі березня Україна відзначає День працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування.  Професійну подію започаткував Леонід Кравчук 15 лютого 1994 року.

У будь-яких умовах працівники цієї стратегічної галузі забезпечують наші оселі теплом, водою та іншими комунальними послугами, підтримують безперебійне функціонування об’єктів критичної інфраструктури.

Працівники галузевих підприємств героїчно виконують свої обов’язки в умовах війни, розпочатої росією проти України, відновлюють водопровідно-каналізаційні, теплові мережі, забезпечують благоустрій наших міст та селищ.

З нагоди професійного свята  дякуємо за злагодженість та високий професіоналізм, відвагу  у цей важкий для країни час та бажаємо  Вам та Вашим родинам найшвидшого закінчення війни, довгоочікуваного та довготривалого миру, міцного здоров’я, благополуччя та  успіхів в нелегкій, але такій потрібній людям справі!
     В 2023 році День працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення припадає на 19 березня.

                                               20 березня —Всесвітній день Землі

Наша планета Земля - наш рідний дім, в якому створені для нас особливі сприятливі умови, що сприяють нашому існуванню і життєдіяльності, що відкривають для нас досталь можливостей й достатній простір для їх реалізації. Далеко не кожна планета наділена таким унікальним потенціалом і розташована в таких унікальних умовах, які дозволили б такий бурхливий розквіт життя і її форм на такому, здавалося б обмеженому просторі у всесвіті. Адже вона така одна у всьому всесвіті.
Теоретики звичайно ж допускають, що десь у надрах інших систем і галактик може бути ще щось подібне, будують найпотужніші телескопи, запускають в космос всілякі дослідні апарати, намагаючись знайти хоча б віддалену подібність такого унікального поєднання в просторі, яке представляє наша матінка Земля. На те вони і теоретики, а на практиці наш будинок сам вже давно має потребу в тому, щоб ми звернули на нього нашу пильну увагу, так як нам схоже за дуже короткий час вдалося неабияк призабути про це. Ми стали нещадно використовувати її ресурси, витрачати і споживати, розоряти і нехтувати, порушуючи порядок у своєму власному домі, виснажуючи його і не даючи йому часу для поповнення своїх власних сил.
Так буде не завжди. Наші суїцидальні настрої коли-небудь припиняться. Суспільний настрій потрібно і можна міняти. Це доводять багато подій, які виникають іноді зовсім спонтанно, але мають позитивний настрій і добру волю. Одна з подібних подій, за даними проекту DilovaMova.com, сталася на початку 70-х років минулого сторіччя. Це була акція, котра пройшла 22-го квітня 1970-го року і була організована відомим американським активістом і політиком, сенатором Конгресу Сполучених Штатів Америки Гейлордом Нельсоном і групою студентів Гарвардського університету під керівництвом Денніса Хайеса. Метою цієї акції було привернення уваги широкої громадськості до крихкості екосистеми нашої планети. Акція мала несподіваний успіх на хвилі численних студентських рухів тих років, переросла в щорічну популярну подію і поширилася по всій Землі. У багатьох країнах вона стала відзначатися в день весняного рівнодення, який в залежності від календаря випадає на 20-е або 21-е березня.
 Це популярне міжнародне свято стало гарною відправною точкою, на хвилі якої у багатьох країнах стали прийматися відповідні закони і державні акти, котрі безпосередньо стосуються вирішенню екологічних проблем та охорони навколишнього середовища. Надалі до Дня Землі була приурочена ще одна щорічна подія - голос Дзвонів Миру, який вперше був встановлений в Нью-Йорку, в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у 1954-му році. «Хай живе загальний мир у всьому світі», засвідчує напис на ціх дзвонах, відлитих із зібраних монет, які пожертвувані дітьми з усіх континентів нашої планети і нагородних знаків - почесних орденів і медалей багатьох країн світу. Дзвін став своєрідним символом нашої глобальної солідарності і став встановлюватися в багатьох великих містах і країнах по всій Землі.
Ми всі відповідальні за мир і гармонію, без якої життя на нашій планеті знаходиться під великим питанням. Добра воля і добрий дух в силах зупинити всякий наш помилковий напрямок і не будемо забувати про це. Будемо використовувати цю можливість, щоб зберегти перспективу життя! З Днем Землі!
В 2023 році Всесвітній день Землі припадає на 20 березня.

                                       21 березня — Всесвітній день домашнього господарства

Свято Всесвітній день домашнього господарства відзначається в третій декаді березня. Святкується з 1982 року за ініціативою Міжнародної Федерації Домашнього Господарства. Мета заходу - розвиток знань про економіку домашнього господарства.
У нашому світі, що активно розвивається, професія людини, що займається веденням домашнього господарства, актуалізується все більше і більше з кожним днем. Ця тенденція стала яскраво помітна вже в минулому столітті, коли була створена Міжнародна Федерація Домашнього Господарства (International Federation for Home Economics або IFHE). Вона була заснована в Фрибурзі, Швейцарія, 1 жовтня 1908, а зараз базується в Бонні, Німеччина. IFHE є Міжнародної неурядової організацією, що має консультативний статус при Організації Об’єднаних Націй (ECOSOC, FAO, UNESCO, UNICEF) і Ради Європи.
Починаючи з 1982 року IFHE виступає ініціатором щорічного офіційного свята - Всесвітнього дня домашнього господарства, який відзначають 21 березня. Мета свята - популяризація професії і просування знань про ефективні методи ведення домашнього господарства і його економіки. З 2002 року ця щорічна подія стала проходити з фокусом на певну тему.

В останні роки Всесвітній день домашнього господарства все більше привертає увагу громадськості в усьому світі. Ставлення до людей, які вимушено або добровільно займаються веденням домашнього господарства, якісно змінюється. Тепер це - повноцінна професія. Щоб підкреслити своє ставлення до подібних процесів і більш широко висвітлити основну тему святкування, IFHE публікує свій щорічний прес-реліз у вересні, з якого зрозуміло, що урочисті заходи супроводжуються додатковими темами, семінарами та конференціями. Для підвищення професіоналізму людей в області ведення домашнього господарства в різних країнах і регіонах залучаються відповідні фахівці, вчені, проводяться специфічні наукові дослідження і дії в підтримку впровадження якісного навчання основам домашньої економіки в навчальний процес.

                           21 березня – Всесвітній день лісів (World Forestry Day)

Ліси називають «легенями планети»: вони поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Ліс – середовище існування приблизно 3/4 усіх видів рослин, тварин і грибів, що є на нашій планеті. Ліс є частиною культурно-історичного середовища, під впливом якого формуються культура і звичаї цілих народів, ліс – джерело роботи та матеріального благополуччя значної частини населення. Ліс забезпечує деревиною і продуктами її переробки, харчовими і лікарськими ресурсами та іншими матеріальними цінностями.
21 березня відзначають Всесвітній день лісів за роль і значення лісів та лісового господарства в житті суспільства. Щороку в цей день фахівці в усьому світі знаходять час для обговорення цінності лісу. Населення може дізнатися, як відбувається або ж має відбуватисязбалансоване управління лісами, невиснажливе використання лісових ресурсів (без заподіяння шкоди лісовим екосистемам) з метою їх збереження для майбутніх поколінь.

Цю традицію було започатковано в 1971 році під час загальних зборів Європейської конфедерації сільського господарства, на яких було обговорено важливість вміння цінувати значення власних лісових ресурсів. Так і зародилася ідея проголошення Всесвітнього дня лісів, яка одразу ж була підтримана Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО). Європейська конфедерація сільського господарства зазначила, що цей день має бути набагато важливішим за Всесвітній день дерева. «Всесвітній день лісів потрібно використовувати для поширення інформації про всі аспекти багатства лісу, представлені з трьох позицій: виробництво, захист та відновлення, а також їхній зв’язок із заповіданням», – було зазначено конфедерацією.

Всесвітній день лісів святкують у день весняного рівнодення в Північній півкулі, який за традицією вважають першим днем весни і символом нового життя та нових починань. У Південній півкулі цей день є днем осіннього рівнодення, але в будь-якому випадку цей період є сприятливим для садіння та росту дерев.З того часу багато країн перейняли цю практику. В школах і громадських закладах Нігерії з’явилися афіші на честь Всесвітнього дня лісів, які містили заголовок «Наша лісова спадщина». У США в Президентській промові щодо підсумків роботи за тиждень було приділено увагу Всесвітньому дню лісів та проведенню церемоній з метою висвітлення ролі лісів та лісового господарства в житті кожної людини.

Загальна площа лісів на Землі – 38000000 км2 – це близько 1/3 суходолу. Амазонські тропічні дощові ліси займають площу 6000000 км2 і продукують 20% від загальної кількості кисню на планеті.

Лише 82% усіх вирубаних у світі лісів відновлюються при­родним шляхом або за участі людини. Кожного року планета безповоротно втрачає 95 млн дерев.

Щоб урятувати від вирубування одне дерево, необхідно зібрати для вторинної переробки близько 80 кг паперу.

Кожної секунди Земля втрачає 1,5 га недоторканого лісу – своїх природних легенів, місця існування величезної кількості живих організмів.

Впродовж життєвого циклу людина використовує близько 100 м3 деревини – це невеликий гай. Для виготовлення одного листа паперу формату А4 потрібно від 13 до 21 г якісної де­ревини, а для однієї книги – близько 5 кг деревної сировини. За годину гектар лісу поглинає стільки вуглекислого газу, скільки за годину видихають 200 людей.

Найвище дерево планети – секвойя вічнозелена на ім'я «Гіперіон» має висоту 115,61 м і росте у національному парку Редвуд на півночі Каліфорнії. Найбільшим живим організмом на Землі є секвойядендрон гігантський «Генерал Шерман» (General Sherman) у Національному парку «Секвойя», в горах Сьєрра-Невада (Sierra Nevada, California) у США.

 

Засідання круглого столу "Мезенський НПП: сьогодення та кроки в майбутнє".

 

Цього року Мезинський національний природний парк відзначає своє 17-річчя. Мало це чи багато – питання відносне, адже збереження природного середовища не знає часових меж.

Свою діяльність  Мезинський НПП розпочав з підписання Президентом України Указу від 10 лютого 2006 року, і він є найбільшою природно-заповідною установою області, входить в 10 найбільших парків України. Загальна площа парку становить 31035,2 га.

Сьогодні Мезинський національний природний парк є потужним осередком зеленого туризму, еколого-просвітницької діяльності. 17 років проводиться планомірне вивчення тваринного та рослинного світу, ґрунтовне вивчення ландшафтів як силами працівників парку, так і    спеціалістами з провідних наукових установ України. Складені списки рослин та тварин, що зустрічаються на цій території. Проводяться дослідження видів, занесених до Червоної книги України, встановлюється їхня чисельність та розробляються заходи щодо їх охорони. Мезинський НПП – це справжня перлина поліської природи, унікальний осередок біорізноманітності та скарбниця історії, де поєднується минуле, сучасне та майбутнє. На базі Мезинського НПП постійно проводяться наукові конференції, практичні семінари, засідання, робочі наради.

З нагоди 17-річниці створення Мезинського національного парку Відділом  документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка було організоване засідання круглогу столу «Мезенський НПП: сьогодення та кроки в майбутнє».

Засідання відбулося в змішаному форматі (off-line, on-line).

В залі були присутні Микола Овсяник, заступник директора Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської ОВА.

Тетяна Коржинська, завідувачка Департаменту управління культури та туризму Чернігівської ОВА.

Катерина Литвин, заступник начальника, начальник відділу туризму та промоції міста управління культури та туризму Чернігівської міської ради.

Світлана Потоцька, голова ГО «Чернігівська обласна організація УТОП, доцент кафедри біології НУ «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка.

Юрій Карпенко, начальник науково-дослідного відділу Мезинського НПП та інші поважні гості.

Присутні привітали керівництво парку з днем народження та побажали подальшої плідної роботи по збереженню та вивченню довкілля. Спілкування з керівництвом парку в особі  Ніни Василівни Симоненко  та іншими співробітниками парку проходило в режимі on-line.

Були заслухані доповіді провідних спеціалістів Мезинського національного природного парку стосовно наукових досліджень, проведених на базі парку, еколого-просвітницької роботи серед молоді, рекреаційну діяльність Мезинського НПП в умовах військового стану.

Спілкування пройшло в теплій і дружній  атмосфері, теми – актуальні, цікаві та своєчасні.

До засідання круглого столу співробітниками відділу була підготовлена книжкова виставка "Мезинський НПП – справжня перлина поліської природи".

 

Інформує календар

                                                   28 січня — День відкриття Антарктиди   

  Слово «Антарктика» означає «навпроти ведмедя».
Чому? Стародавні греки назвали крижаний північ «Арктікос» на честь сузір’я Великої Ведмедиці, розташованого на Північному полюсі, але тут не живуть білі ведмеді - для них тут дуже холодно. Антарктида з грецької перекладається як «протилежність Арктиці».
28 січня 1820 року учасники першої російської антарктичної експедиції (1819-1821) на човнах "Восток" і "Мирный" під командуванням Ф. Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарєва офіційно відкрили цю загадкову Антарктиду - шостий і останній відкритий материк, але аж до цього дня територія Антарктиди не належить жодній країні світу, а її площа становить 13 мільйонів 661 тисяч кілометрів (континентально близько 52 млн км). Взимку материк Антарктиди значно додає в розмірах.
Цікаво, що Антарктида - єдиний континент без своєї зони часу. Це не тільки найхолодніше місце Землі, але і саме сухе. Середня кількість опадів в Антарктиці становить лише 10 сантиметрів, незважаючи на це, Антарктика містить до 70% від запасів всієї прісної води на планеті.
Клімат і поверхня цієї місцевості так нагадують умови на Марсі, що NASA проводили тут випробування космічної програми «Вікінг». Тут же знаходяться точки самого сильного і тривалого вітру, найпотужнішої сонячної радіації. Найнижча в світі температура, яка булв зафіксована в Антарктиді офіційно - 91,2 нижче нуля за Цельсієм. Влітку - мінус 30-50 градусів.
Тут росте лише два види рослин, причому квіткових - Антарктичний Луговик і Колобантускіто. Вони ростуть в найтепліших зонах материка, в районах двох діючих вулканів. Крім пінгвінів, в Антарктиді немає інших наземних диких тварин. Континент є міжнародною заповідною зоною.
Зараз в Антарктиді позмінно проживає не більше 4 тисяч чоловік.


                                    29 січня —  День мобілізації зусиль проти загрози ядерної війни    

   Сьогодні, коли в Україні триває жорстока, загарбницька війна, російські пропагандисти на чолі з їх президентом не втомлюються експлуатувати тему ядерного шантажу, погрожуючи всьому світу знищенням. Тому мирова спільнота, як ніколи, повинна згуртуватися навколо питання недопущення застосування ядерної зброї ніколи і ніким.
     29 січня мирова спільнота відзначає День мобилізації зусиль проти загрози ядерної війни.Цей День відзначається з 1985-го року, коли була підписана «Делійська декларація». Ключовою метою декларації є заклик до припинення гонки ядерних озброєнь, скорочення і подальшої поступової ліквідації ядерних арсеналів країн світу, усунення самої загрози ядерної війни.
Делійська декларація була прийнята 29-го січня 1985-го року в Нью-Делі, столиці Індії, на нараді глав держав і урядів кількох країн - Індії, Греції, Мексики, Аргентини, Танзанії та Швеції, які стали першими країнами, які підписали цей документ.
Нагадаємо, що раніше, для попередження початку ядерної війни і збереження навколишнього середовища, в 1963-му році було підписано Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою, який зобов’язує його учасників забороняти, запобігати і не виробляти будь-які випробувальні вибухи ядерної зброї та інші ядерні вибухи в атмосфері, в космічному просторі і під водою, а також в будь-якому іншому середовищі, якщо такий вибух викликає випадіння радіоактивних опадів за межами територіальних кордонів держави, яка виконує цей вибух.
Також в календарі, за даними проекту dilovamova.com, присутні Дні, безпосередньо присвячені цій темі, такі як Міжнародний день дій проти ядерних випробувань, що відзначається 29-го серпня і Міжнародний день боротьби за повну ліквідацію ядерної зброї, що відзначається 26-го вересня.

                   31 січня —Всесвітній день ювеліра (Міжнародний професійне свято ювелірів)
 

Серед безлічі професійних свят з недавніх пір з’явився і День, коли кожна людина, причетна до практичного втілення ювелірного мистецтва в наше життя, може розслабитися і сміливо заявити - сьогодні моє свято! У силу специфіки даного ремесла рідкісний фахівець ювелірної справи бажає в своїй роботі широкого розголосу. Це не дивно, якщо врахувати той факт, що саме ці майстри і є тією ланкою, яка невід’ємно стоїть на шляху того, що ми називаємо словом «коштовності» і активно атакується з боку всіляких заздрісників і зловмисників. Більше того, саме мистецтво ювелірів і розкриває перед нами всю красу з вигляду непоказного природного матеріалу, який з давніх часів люди стали використовувати для виготовлення всіляких прикрас. Саме вони стали одними з перших ремісників, кому відкрилися секрети справжньої краси, що знаходяться в гармонії людини і природи.
Серед майстрів ювелірної справи є чимало справжніх художників, роботи яких відомі більш, ніж їхні імена. У їх вузькому професійному колі існують свої традиції та манери, є яскрава історія та видатні особистості. Їхня праця не терпить метушні. Це вельми витончений процес, який вимагає від умільця грандіозного терпіння і акуратності. Результати їх діяльності ми можемо спостерігати кожен день і кожен день їх вироби радують нас своєю неповторною красою та вишуканістю.
Здавалося б, ювелірна справа є настільки «інтимним» процесом, що просто неможливо було б показати всі її тонкощі публічно широкої аудиторії, проте на сьогоднішній день вони відкриті суспільству. У їх середовищі створюються професійні асоціації та клуби, національні та міжнародні гільдії і організації. Проводяться різноманітні конкурси та фестивалі ювелірного мистецтва.
 На одному з популярних конкурсів молодих ювелірів, який проводився в столиці Узбекистану Ташкенті на початку 2008-го року, виникла ініціатива заснувати Міжнародне професійне свято представників цього прекрасного ремесла. Дата щорічного святкового заходу - 31-е січня. Ідея була швидко підхоплена і незабаром стала популярна у всьому професійному середовищі майстрів-ювелірів.
У День ювеліра ми приєднуємося до привітань на адресу всіх майстрів цього витонченого мистецтва і бажаємо їм успіхів, нових ідей і нових шедеврів, здоров’я і благополуччя! Зі святом Вас!

25 грудня в історії

 Різдво є великим святом, встановленим на спогад про народження Ісуса Христа в Віфліємі. Різдво Христове - одне з найважливіших християнських свят, державне свято в більш ніж 100 країнах світу.
Перші відомості про святкування християнами Різдва відносяться до IV ст. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є суперечливим і неоднозначно вирішеним серед церковних авторів. Можливо, вибір 25 грудня пов’язаний з приходом на цей день язичницького солярного свята «Народження Сонця Непереможного», який з прийняттям у Римі християнства наповнився новим змістом.
Згідно з однією із сучасних гіпотез, вибір дати Різдва відбувся внаслідок одночасного святкування ранніми християнами Боговтілення (зачаття Христа) та Великодня; відповідно, у результаті додавання до цієї дати (25 березня) 9 місяців Різдво припало на день зимового сонцестояння.
Свято Різдва Христового має п’ять днів передсвята (з 20 по 24 грудня) і шість днів віддання. Напередодні, або в день навечір’я свята (24 грудня) дотримуються особливо суворого посту, що отримав назву святвечір, тому що в цей день вживається в їжу сочиво - зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, піст святвечора закінчується з появою на небі першої вечірньої зорі. У навечір’я свята згадуються старозавітні пророцтва і події, пов’язані з Різдва Спасителя. Різдвяні богослужіння відбуваються три рази: опівночі, на світанку і вдень, що символізує Різдво Христове в лоні Бога Отця, у лоні Богоматері і в душі кожного християнина.
У XIII столітті, за часів святого Франциска Асизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в які поміщається фігурка Дитятка Ісуса. Згодом ясла стали ставити не тільки в храмі, а й в будинках перед Різдвом. Домашні сантони - макети в засклених ящиках зображують грот, в яслах лежить немовля Ісус, поруч Богоматір, Йосип, ангел, пастухи, що прийшли на поклоніння, а також тварини - бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством поміщають селян в народних костюмах і т.п.
Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. В католицьких країнах добре відомий звичай колядування - ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. У відповідь колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі та інше, скупих господарів висміюють і загрожують їм бідами. У процесіях беруть участь різні маски, ряджені в шкури тварин, це дійство супроводжується гучним веселощами. Звичай цей неодноразово засуджувався церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.
Про пережитки язичницького культу сонця в різдвяних святках також свідчить традиція запалювання обрядового вогню в домашньому вогнищі - «різдвяне поліно». Поліно урочисто, дотримуючись різних церемоній, вносили до хати, підпалювали, одночасно промовляючи молитву і вирізаючи на ньому хрест (спроба примирити язичницький обряд з християнською релігією). Поліно посипали зерном, поливали його медом, вином і маслом, клали на нього шматочки їжі, зверталися до нього як до живої істоти, піднімали на його честь келихи вина.
У дні святкування Різдва встановився звичай заломлювати «різдвяний хліб» - особливі прісні облатки, які освячуються в храмах під час Адвенту, - і їсти його як перед святковою трапезою, так і під час привітань один одного зі святом.
Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в будинках вбрані ялинки. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнокольоровими кульками ялина знаходить нову символіку: її почали встановлювати в будинках 24 грудня як символ райського дерева з рясним плодами.

                               Чим відрізняється Різдво західного обряду від східного

Християни західного обряду святкують Різдво з 24 на 25 грудня, у той час як віруючи східного обряду святкують народження Христа з 6 на 7 січня.

Дата святкування Різдва у всіх однакова, різниця лише у системі літочислення – західні церкви відзначають Різдво за Григоріанським календарем, а східні – за Юліанським, де 7 січня – це 25 грудня за старим стилем.

Також дещо відрізняється важливість свята. Для Заходу народження Христа – найважливіше релігійне свято у календарі, коли для Сходу важливішим за Різдво є Великдень – день Господнього Воскресіння.

Різдво для католицького світу символізує родинне свято, коли для православних і греко-католиків це передусім – духовне свято.

Окрім того, піст перед Різдвом у них не такий суворий, як у християн східного обряду. Католики і протестанти перед Різдвом мають Адвент – місяць в очікуванні свята, протягом якого люди намагаються більше часу приділяти духовному життю, родині. Дехто, за бажанням, постить.

В обох християнських громад є Святвечір – святкова вечеря з пісних страв. Католики починають частування з оплаток або гостій – тонких хлібних пластин, якими причащають прихожан у церкві. У східному обряді частування починають з куті.

Знаменні події 25 грудня

• 1991 році президент США Джордж Буш у зверненні до американського народу заявив, що Сполучені Штати визнають незалежність України і готові негайно встановити з нею дипломатичні відносини. Незалежність України визнали Вірменія, Ізраїль, Іран, Мексика, Таджикистан, Туніс.

• У 1923 році вперше на новорічній ялинці в Білому домі (Вашингтон) запалили електричну гірлянду

• У 1969 році американець Артур Блесс відправився в найдовшу в світі пішу кругосвітню подорож. Він подолав за 29 років 55011 км, несучи на собі великий дерев'яний хрест.

• У 1989 році розстріляний румунський диктатор Ніколає Чаушеску і його дружина Олені Чаушеску.

• У 1951 році в Києві введена в дію перша в СРСР електронно-обчислювальна машина.

• У 1855 році в Кінгстоні (Канада) відбулася перша відома нині гра в хокей.

Зворушлива історія дружби хлопчика та собаки

                                        30 листопада — День домашніх тварин

 Напередодні Дня домашніх тварин, який, на жаль, не відзначається в Україні, я хочу розповісти щемливу історію дружби хлопчика та собаки.

 

Пам'ятник Нелло та Патрашу в Антверпені (Бельгія) присвячений подіям, описаним у романі «Фландрійський пес» англійською письменницею Марією Луїзою де ла Рамі у 1872 році. Дія роману відбувається у XIX столітті у бельгійській Фландрії. Хлопчик-сирота Нелло живе з дідусем у селі під Антверпеном. Дідусь хворіє і хлопчик щосили допомагає йому, працюючи по господарству і продаючи молоко в Антверпені. Одного разу Нелло знаходить майже до смерті побитого пса і виходжує його, відтоді Нелло та Патраш (так хлопчик назвав собаку) стають нерозлучними друзями. Хлопчик мріє стати художником, але коштів на навчання немає, а ще дуже хоче побачити картини Рубенса. Під Новий рік дідусь вмирає. Грошей на оренду будинку не вистачає, і Нелло виганяють надвір. Не маючи місця для проживання, без будь-якої їжі, напередодні Різдва Нелло з Патрашем вирушають у дорогу глибоким снігом до Антверпена. Хурделиця. Настає Різдвяна ніч. Зовсім ослаблі, вони входять до Антверпенського собору, випадково виявивши двері відчиненими. Нарешті Нелло знаходить довгоочікувану картину Рубенса, але, не маючи ніяких сил радіти, лягає на кам'яну підлогу біля свого друга Патраша. Наступного ранку хлопчика та його собаку знаходять замерзлими на смерть перед триптихом Рубенса. Японців настільки вразила ця історія, що вони включили її до шкільної програми. Першу скромну пам'ятку встановили коштом японської компанії Toyota, а наприкінці 2016 року відкрили новий пам'ятник скульптора Batist Vermeulen.