1 серпня – День екологічного боргу
Що це за подія?
Щороку вся світова спільнота відзначає День екологічного боргу. Мета свята – привернути увагу людства на те, що ресурси нашої планети не вічні, а кожна людина є своєрідним боржником. Варто відзначити, що день святкування не є фіксованим. Дата залежить від того, коли люди повністю вичерпають ту кількість ресурсів, які Земля зможе відновити протягом року. Як населення всієї планети, так і окремі країни, постійно позичають у Землі певну кількість ресурсів. І чим швидше у році настає День екологічного боргу, тим більше ресурсів ми винні нашій планеті, а також своїм нащадкам. Цей день було створено з метою привернення уваги світової спільноти на надмірне витрачання природних ресурсів Землі. 1
Як виникла ідея відзначати День екологічного боргу?
Варто сказати, що День екологічного боргу (Earth Overshoot Day) – не зовсім свято в звичному розумінні цього слова. Він констатує той сумний факт, що людство використовує ресурси планети у надмірній кількості.
Ініціатором впровадження цієї дати стала Глобальна мережа екологічного відбитку – організація, що здійснює науково-дослідницьку діяльність в галузі розподілу, споживання та відновлення ресурсів Землі. Вперше День екологічного боргу відзначали в 1987 році.
В який день відзначати День екологічного боргу?
Як стверджують дослідники Глобальної мережі екологічного сліду, у 1961 році населення планети використало лише 30% всіх річних природних багатств. Проте витрати швидко зростали і вже через 10 років було зафіксовано екологічний борг, тобто у 1971-му році людство використало ресурсів більше, ніж Земля здатна відновити за рік.
Є низка країн, наприклад Пакистан, Індія, деякі африканські держави, які використовують менше ресурсів, ніж споживають. Проте, якщо враховувати всю Землю, то через перенаселення планети та нестачу ресурсів, день екологічного боргу з кожним роком настає все раніше.
Існує спеціальний календар екоборгу, який демонструє, як швидко кожна країна використовує природні багатства, позичені в Землі. Тому національний День екологічного боргу для кожної країни припадає на різні дати. У 2022 році світова спільнота відзначала цей день 28 липня.
День екологічного боргу України у 2024 році настане 30 вересня. А, наприклад, для Люксембургу – лише 20 лютого, Катару – 11 лютого. Для Індонезії у 2024 році День екологічного боргу – 24 листопада.
Країни, що найбільше заборгували перед природою
Найшвидше День екологічного боргу відзначали у 2017 році жителі Люксембургу, а саме 17 лютого, а це досить тривожні нотки. Наступним в списку найбільших боржників йде Катар, там того ж року День екоборгу припав на 19 лютого. У 2017 році дуже активними споживачами природних багатств були австралійці, адже австралійський день боргу перед Землею тоді припав на 12 березня. Проте таке надмірне використання природних благ саме в цих країнах легко пояснюється тим, що велика кількість населення мешкає на території, яка не може похвалитися щедрими ресурсами.
Не може не хвилювати ситуація з екологічним боргом, що складається в нашій державі. Попри середні показники густоти населення та велике природне розмаїття Україна вичерпала свої запаси у 2017 р. вже до 12 липня. Через війну Україна зазнає ще й значних екологічних руйнувань, знищуються природні середовища, ґрунти, повітря та води отруєні токсичними речовинами від снарядів, ракет та бомб, заміновані території, затоплення після підриву дамби, пожежі тощо.
Варто щодня пам’ятати про те, що кожен з нас несе певну відповідальність за збереження природних ресурсів як перед своїми спадкоємцями, так і перед всією планетою. Вчені стверджують, що якщо екологічний борг людства перед Землею буде збільшуватися такими ж темпами, то через 10 років нам необхідно буде вже дві такі планети, щоб вести нормальний спосіб життя.
Якщо ця дата припадає ще до закінчення року, це означає, що Земля не встигає відновлювати свої запаси, а людство практично живе в борг. Такий стан речей допомагає усвідомити, наскільки важливим є особисте ставлення до збереження природних ресурсів планети. Глобальна мережа екологічного сліду створила сайт, на якому кожен може підрахувати свій рівень споживання природних дарів. Тому, якщо не знаєте, як правильно відзначати цей день, обов’язково пройдіть цей тест.
В тесті присутні питання про те, де ви живете, яку площу займаєте, яку їжу вживаєте, скільки кілометрів в тиждень долаєте на автомобілі чи громадському транспорті, яку енергію використовуєте тощо. Багато людей, які пройшли це опитування, стверджують що були, м’яко кажучи, шоковані його результатами. Наприклад, якщо всі люди будуть жити у власних будинках (навіть невеликих), раз на тиждень долати по 100 км, використовувати енергію з невідновлюваних джерел, то для задоволення потреб нам знадобиться три з половиною таких планет, як Земля.
На День екологічного боргу проводяться акції: конкурси, концерти, конференції, змагання, які мають на меті привернути увагу кожного мешканця нашої планети щодо екологічних проблем, пов’язаних з надмірним використанням невідновлюваних ресурсів та джерел енергії. Адже кожен з нас має замислитися над тим, що він залишить у спадок своїм дітям, онукам, правнукам. І ми все ще в змозі змінити ситуацію на краще, якщо перестанемо бути лише споживачами.
Коли будемо відзначати День екологічного боргу?
Дата Дня екологічного боргу щороку змінюється і залежить виключно від того, скільки природних ресурсів використовують мешканці нашої планети в тому чи іншому році. На даний момент Глобальна мережа екологічного сліду підрахувала, що у 2024 році ця дата припадає на 1 серпня. Це означає, що з 1 серпня до 1 січня населення нашої планети буде жити в борг.
1 серпня – Маковея
Що це за свято?
Як виникла ідея святкування Маковея?
Свято має досить цікаве походження і відзначається воно ще з 9-го століття нашої ери. Спочатку Маковея святкували в Константинополі, а згодом воно поширилося на інші країни. Наприкінці 12 століття цей день був одним з найшанованіших церковних свят в Київській Русі.
Православна церква в цей день вшановує одну із свої святинь – Животворний Хрест. Справа в тому, що на середину серпня припадали найспекотніші дні літа. Саме тоді особливо розвивалися страшні епідемії, такі як чума. Православна церква мала свій метод боротьби із хворобами, для цього влаштовувалися так звані хресні ходи, коли духовники несли вулицями Хрест Господній, щоб освячувати все довкола та очищати від зарази.
Сьогодні на день Маковея здійснюється церковна служба, під час якої хрест ставлять на середину храму і вклоняються йому.
Свято має ще одне історичне підґрунтя. В цей день як православні, так і католики, вшановують пам’ять семи мучеників Маккавеїв, а також їхнього наставника та матір. Великомученики були страчені у 166 році до нашої ери через те, що відмовилися від язичницького ідолопоклонства. Мученицька страта братів Маккавеїв спонукала Іуду Маккавея побороти сурового правителя Антіоха та викинути ідолів з Єрусалимського храму.
Згодом в народі свято Маккавеїв перейменували на Маковея. 14 серпня починається двотижневий піст, який ще називають Успенським чи Спасівкою, закінчення посту припадає на Успіння Пресвятої Богородиці.
Історія виникнення Дня подруги
Виникло це свято у США, а за короткий час розповсюдилося в багатьох державах по всьому світу. Прийшло воно і до України, де дівчата придумали свої ритуали та способи його відзначення. Це може буди зустріч з найкращою подругою у маленькій затишній кав’ярні, де можна розкрити свої найпотаємніші мрії та сподівання.
Як провести цей день?
Можна зібратися компанією та згадати веселі моменти та пригоди, які траплялися під час багаторічного знайомства. А можна відправитися в те місце, де відбулася перша зустріч. Якщо це трапилося в іншому місті або, навіть, в іншій країні, то до подорожі треба буде підготуватися заздалегідь.
Цікаві факти про жіночу дружбу
Подруги зазвичай підтримують взаємини навіть тоді, коли роз’їжджаються по різних містах, вийшовши заміж чи вступивши до вишу.
Популярні голлівудські актриси Дрю Берімор та Кемерон Діаз дружать уже більше 30 років.
На відміну від чоловіків, жінки частіше заводять подруг не лише в дитинстві, але і в дорослому віці.
Як виникла ідея відзначати Всесвітній день кавуна?
Достеменні дані про впровадження цього свята невідомі. Проте загальновизнаним є факт, що Всесвітній день кавуна почали відзначати американці. У Сполучених Штатах без цієї ягоди не обходиться жодна літня вечірка та пікнік. Неймовірний солодкий смак, свіжа соковитість та низька калорійність зробили кавун найулюбленішою ягодою для більшості населення Землі. Тому не дивно, що він заслуговує на свій власний всесвітній день.
Походження кавуна
Батьківщиною цієї диво-ягоди офіційно вважається Південна Африка. З давніх-давен кавун вирощували на території Південно-Африканської Республіки, Намібії, Ботсвани тощо. Пращуром цієї культури вважається колоциніт та диня тсама, яка доволі часто зустрічається в пустелі Калахарі, розташованій в центральній частині Південної Африки. Диня тсама і сьогодні виконує важливу роль – втамовує спрагу бушменів.
Останні генетичні дослідження, датовані 2021-м роком, свідчать про те, що кавун є вихідцем не Південної Африки, а її північно-східної частини. А дикий предок ягоди росте в Судані.
Кавун у Стародавньому Світі
Вирощування кавунів як культурної рослини почали ще стародавні єгиптяни. Доказами популярності цієї рослини є насіння кавунів, знайдені в будівлях епохи 12-ї династії, що правила в Стародавньому Єгипті ще у 20 столітті до нашої ери. Кавуни клали до гробниць фараонів, оскільки вони символізували собою добробут та джерело продуктів харчування в загробному світі. До слова, насіння цієї ягоди було знайдено в усипальниці фараона Тутанхамона.
Кавунами розмальовані стіни єгипетських гробниць, а лікувальні рецепти з цим складником записані на стародавніх папірусах. В ДНК кавунового насіння, знайденого в усипальні династії Нового царства, яке потрапило туди понад 3 000 років тому, було виявлено дві мутації. В одній був відсутній ген, відповідальний за червоний пігмент, в другій – за наявність кукурбітацинів, що дають гіркий присмак. За своїм генетичним складом окультурені кавуни найближчі до кордофанських кавунів, що мають соковитий, проте не рожевий, а білий м’якуш (cordophanus). Сьогодні подібну культуру вирощують в Судані. Це свідчить про те, що культура поширювалася на північ у вздовж берегів Ніла, поступово її властивості покращувалися, в тому числі і зміна кольору м’якуша на рожевий.
В Стародавньому Єгипті було чимало легенд та міфів, присвячених цій соковитій культурі. В одній з таких легенд йдеться про те, що кавун з’явився з чоловічого насіння, яке розкидав бог Сет в надії звабити богиню Ісіду.
Згадується ця ягода і в поезії Вергілія, а це свідчить про те, що давні римляни також вирощували цю ягоду. У Римі полюбляли споживати кавун у свіжому та в засоленому вигляді, також римляни нерідко ласували кавуновим медом.
У 5 столітті кавун «перекочував» до Азії, де мешканці Китаю прозвали його «динею із Заходу». Там і почалися перші святкування, присвячені кавунам. Для арабів кавуни були дуже важливою стравою, оскільки вони вважали, що ягода очищає тіло від шлаків та хвороб при умові, якщо вживати її перед кожним прийомом їжі.
Кавун у Європі
У середньовічну Європу ця культура потрапила завдяки хрестовим походам, що неодноразово проводилися у той час.
Англійці почали вирощувати кавуни на початку 17 століття. Однак через те, що природні умови Англії не відповідали вимогам цієї теплолюбної культури, вирощувати їх доводилося в парниках та теплицях.
В Україну, аж до другої половини 17 століття, кавуни завозилися з південних країн. Їх не споживали у сирому вигляді, а готували з них різні страви з прянощами. Сьогодні кавуни вирощуються на півдні країни – в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
Найбільшими постачальниками кавунів у світі є Китай, Іран, Туреччина, Бразилія, Узбекистан.
Немає коментарів:
Дописати коментар